Українське ділове мовлення. Календар свят

Кабінет соціального педагога

Соціальний педагог – це педагогічний працівник, основна мета роботи якого полягає у забезпеченні соціально-правового захисту учнів школи та попередженні впливу негативних соціальних чинників на формування та розвиток особистості дитини

Соціальний педагог працює над:

- соціально-педагогічним супроводом дітей, які потребують особливої уваги;

- профілактикою негативних явищ та пропагандою здорового способу життя;

- організацією взаємодії навчального закладу, сім'ї, служби у справах дітей, ЦСССДМ, ювенальноїї поліції, органів місцевого самоврядування, неурядових та громадських організацій.

- захистом прав дітей, як інспектор з охорони дитинства.

Функції роботи:

- Діагностична: вивчення особливостей діяльності та розвитку учнів, визначення рівня знань про вплив на організм шкідливих звичок, дослідження спрямованості впливу колективу, мікросередовища, сімейного виховання тощо.

- Прогностична: прогнозування посилення негативних чи позитивних сторін соціальної ситуації.

- Консультативна: рекомендації учням, батькам, вчителям, молодіжним об'єднанням з питань розв'язання конфліктів та проблемних ситуацій.

- Захисна: захист прав дітей, представлення їх інтересів в різноманітних інстанціях.

- Профілактична: запобігання негативним проявам в учнівському середовищі, пропаганда здорового способу життя.

- Соціально-перетворювальна: соціально-педагогічний захист соціально незахищених категорій дітей, сприяння професійному самовизначенню.

- Організаційна: координація взаємодії всіх суб'єктів виховання, сприяння участі дітей у науковій, технічній, художній творчості.

А також:

- Переконує учнів у доцільності дотримання соціально значимих норм та правил поведінки, ведення здорового способу життя;

- Сприяє запобіганню негативним явищам в учнівському середовищі;

- Здійснює соціально-педагогічний супровід навчальио-виховного процесу, соціально-педагогічний патронаж соціально незахищенних категорій дітей;

- Сприяє соціальному і професійному визначенню особистості, дбає про професійне самовизначення та соціальну адаптацію молоді;

- Забезпечує дотримання норм охорони та захисту прав дітей і підлітків, представляє їхні інтереси у різноманітних інстанціях (службі у справах дітей, поліції, суді тощо);

- Координує діяльність й взаємодію всіх суб'єктів соціального виховання;

- Сприяє соціально корисній діяльності дітей і підлітків;

- Веде відповідну документацію та статистичну звітність за результатами роботи в навчальному закладі;

- Бере участь у роботі педагогічної ради школи, нарадах, які проводяться адміністрацією школи.

Профілактика тютюнопаління в учнівському середовищі.

З метою виховання в учнів дбайливого ставлення до власного здоров’я, негативного ставлення до тютюнопаління, формування якостей сильної особистості соціальним педагогом КЗЗСО I-III ст. №2 Москаленко Н.М. 15 вересня в 8 класі було проведене заняття з елементами тренінгу «Твоє здоров’я в твоїх руках». Учні дізналися про те, як паління впливає на здоров’я людини, які наслідки можливі від цієї звички, які хімічні речовини містяться у тютюновому диму, отримали поради як можна позбутися цієї звички. Кожен мав можливість усвідомити наслідки ризикованої поведінки, як цей ризик можна зменшити або запобігти йому зовсім.

«Здоров’я – найдорожчий дар людини,

життя без нікотину того варте!»

10 листопада 2020 року в рамках реалізації міського лідерського проєкту "ЛАБОРАТОРІЯ ПАРТНЕРСТВА ПОКОЛІННЯ Z - ДОРОСЛІ" психологом Ляш О.І. та соціальним педагогом Кулею Ю.В. було проведено заняття з елементами тренінгу "Емоційний інтелект та ефективна комунікація у закладі" з учнями 8 класу.

Анорексія. Що це ? Які її наслідки для дітей

Анорексія (у перекладі з грецької - "немає апетиту", an - негативна приставка, orexis - апетит)- захворювання, в основі якого лежить нервово-психічне порушення, що виявляється нав'язливим прагненням до схуднення, страхом перед набором ваги.

Хворі на анорексію намагаються знижувати вагу будь-якими способами, починаючи з дієт, голодування, виснажливих фізичних вправ і закінчуючи промиваннями шлунка, застосуванням клізм, виклику блювоти після їжі. При анорексії спостерігається патологічне зниження ваги, порушення сну, депресія, виникає почуття провини при прийомі їжі, неадекватна оцінка своєї ваги. Неминучим результатом захворювання завжди є порушення менструального циклу, м'язові спазми, блідість шкіри, відчуття холоду, слабкість, аритмії і збої в роботі серця. У важких випадках без адекватного медичного втручання і лікування можливі незворотні зміни в організмі і летальний результат.

Так само, як хворі на алкоголізм і наркоманію, хворі на анорексію не визнають наявність у себе якихось порушень і не сприймають серйозність свого захворювання, що викликає специфічні підходи до початку лікування. Самі хворі на зниження ваги і стомлюваність уваги не звертають. До лікаря їх зазвичай приводять родичі, стурбовані їх значним схудненням. Лише у частини хворих є соматичні скарги, зумовлені ускладненнями (пошкодження опорно-рухового апарату в результаті фізичних навантажень, серцево-судинні порушення внаслідок голодування і гіпокаліємії).

Симптоми анорексії

Як і при будь-якому іншому захворюванні, можливості успішного лікування безпосередньо залежать від вчасного звернення до фахівця. Тому батькам важливо знати перші ознаки анорексії у підлітків. При їх виявленні слід негайно звернутися за медичною допомогою.

Зверніть увагу, якщо:

ваша дитина стрімко худне і її маса тіла менше 85% від вікової норми;
постійно висловлює побоювання щодо можливості набрати зайву вагу;
не може об'єктивно оцінювати своє фізичне тіло, необ'єктивна в описі свого відображення в дзеркалі;
у дівчинки-підлітка раптово припиняються менструації;
з'являється прагнення відмовлятися від їжі.

На ранніх етапах анорексію можна виявити тільки за психологічними змінами в поведінці: за тим, що людина менше їсть, ніж зазвичай, часто відмовляється від їжі, посилаючись на те, що тільки що поїла або в неї болить живіт. При цьому говорити про їжу, про калорійність і дієти починає значно більше, що не заважає навіть із задоволенням готувати, але тільки не їсти. Взагалі улюбленою темою для розмов у анорексика стає їжа; до того ж вона сильно займає і його думки.

Коли хвороба починає проявлятися клінічно, анорексик постійно відчуває слабкість, швидко втомлюється, іноді непритомніє. Тьмяне ламке волосся, набрякле обличчя, запалі очі, синюватий колір шкіри на руках і ногах (через погану циркуляцію крові) - теж поширені симптоми анорексії. У жінок через виснаження можуть припинитися місячні. Хворому на анорексію постійно холодно, оскільки організму бракує енергії, щоб зігрітися. По всьому тілу з'являється шар тонкого волосся - з його допомогою організм хворого намагається зберегти тепло. Потім розвивається остеопороз (порушення обміну кальцію в кістковій тканині), порушуються процеси травлення, можуть виникнути збої в роботі серця та центральної нервової системи.

Активне слухання

• Допомагаємо дитині впоратися з її почуттями.

Дитині потрібно, щоб її почуття приймали та поважали:
можна спокійно та уважно вислухати дитину;
можна визнавати почуття дитини словами «так», «хм», «зрозуміло»;
можна назвати почуття: «ти стурбований», «ти засмучена», «ти сердитий».

• Покажіть, що розумієте бажання дитини. Надайте її можливість уявити це:

«Я б хотіла, щоб такого не було, щоб все у нас було спокійно і не потрібно було переживати за батьків/чи за цю ситуацію» (як приклад).

• Вміння ставити питання, які спонукають дитину до розмови:

«Я уважно тебе слухаю».
«Це важливо, що ти розповідаєш».
«Міг би ти розповісти про це більше».

• Спостерігати за поведінкою дитини тривалий час.

• Чуйність та співчуття.

Практична допомога.

Допомогти впоратися з різними завданнями повсякденного життя.
Інколи події так впливають на дитину, що їй важко концентрувати увагу на завданні.
Розуміння цього та допомога у виконанні складних завдань є важливим елементом підтримки.

Чому дітям часом важко спілкуватися?

Багато дітей не звикли розповідати дорослим про те, що вони відчувають, і на це можуть бути різні причини.
У багатьох дітей може бракувати досвіду говорити про себе, і вони просто не знають слів, якими могли б описати, як і що вони відчувають.
Дітям, які зазнали тяжких випробувань, зазвичай важко про них говорити. Вони бояться, що деякі почуття будуть сильніші за них.
Діти, які дуже гостро відчули ворожнечу, можуть бути підозріливими, вони можуть не бажати спілкуватися тому, що побоюються, що їх за це будуть сварити.
Деяким дітям буває соромно від того, що сталося. У такому випадку варто дуже тактовно запрошувати дітей до діалогу.
Діти почувають себе краще, коли бачать, що дорослі створюють середовище, в якому є повага та моральність.

Взаємодія школи та сім’ї: перспективи та пріоритети співпраці

Сім’я та школа – це дві ведучі педагогічні системи, у співпраці яких визначається вектор особистісного розвитку дитини і морально етичного стану суспільства загалом. Однак, в реальному житті величезну роль у співпраці відіграють зовнішні фактори, а саме: зміни в системі освіти, викликані змінами в суспільстві. Ми всі прекрасно розуміємо, що для успішного виховання просто необхідні «точки контакту/єдності,порозуміння/згоди» між учасниками виховного процесу.

Батьки – безпосередні учасники процесу виховання, тому головна, визначальна роль належить їм і родині, яку вони (батьки) створюють.

Однак, шукати точки дотику, взаєморозуміння – це і завдання педагогів. Для координації процесів сімейного та шкільного виховання має бути вироблена і прийнята всіма учасниками виховного процесу державна політика, яку ми уособлюємо в Державній національній програмі “Освіта” (“Україна XXI століття”), Загальнодержавній цільовій соціальній програмі патріотичного виховання населення, Програмі виховання дітей та учнівської молоді в Україні, Загальнодержавній цільовій соціальній програмі «Формування здорового способу життя молоді України» на 2013-2017 роки, Загальнодержавній програмі «Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів», Концепції громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності, тощо.

Сім’я - соціальний інститут, а тому всі учасники виховного процесу просто зобов’язані розуміти особливості, принципи, методи та прийоми сімейного виховання.

В різні періоди розвитку нашої країни взаємостосунки сім’ї та школи будувались по-різному. Причини відмінностей у системі взаємодії сім’ї та школи колись і в даний час лежать як у площині державної ідеології, так і в площині соціально-економічних факторів освіти.

Життя диктує нові вимоги не тільки до змісту навчання, а до педагогічної стратегії взагалі. Сучасна школа і сучасні батьки знаходяться в принципово нових умовах співпраці.

Державна політика щодо освіти направлена на підвищення престижу як освіти, так і школи загалом. Держава дає зрозуміти, що праця вчителя важлива, створюються позитивні передумови для співпраці школи і сім’ї.

Закон «Про освіту» чітко визначає права і обов’язки всіх членів навчально-виховного процесу. Здійснюючи співпрацю, треба пам’ятати, про дотримання норм діючого законодавства, чітко розуміти права, обов’язки і відповідальність кожного з суб’єктів співпраці.

Як запобігти булінгу? Поради та вправи для розвитку емпатії