1. Уникати масового скупчення людей. Джерелом вірусу є людина. Тому не ходіть в розпал епідемії грипу з дітьми в торгові центри, супермаркети, кінотеатри і т.п., тобто в ті місця, де є можливість заразитися.
2. Мити руки. Ми зазвичай вважаємо джерелом вірусу ніс і рот, проте забуваємо про руки. І якщо все-таки так вийшло, що ви відвідали громадське місце, дитина обов'язково доторкнеться до поперечин та інших поверхонь. Мийте і обробляйте руки якомога частіше.
3. Провітрювати приміщення. Вірус руйнується в прохолодному і вологому просторі. А в квартирі зазвичай сухе тепле повітря — комфортне місце для інфекції. Частіше провітрюйте приміщення та проводьте вологе прибирання.
4. Ізолювати хворого. Якщо в будинку хтось уже захворів, то обмежте його спілкування з дитиною. Що стосується маски, то її повинен носити хворий, щоб вірус не передавався повітряно-крапельним шляхом.
5. Більше пити. Рідина вимиває вірус з організму. Не дарма ж під час грипу людина постійно п'є чай або воду. Можна пити більше рідини для попередження захворювання.
6. Скорегувати режим дитини. Щоб не послабити імунітет, важливо дотримуватися простих правил: дитина повинна висипатися; для його організму важлива систематичність, тому треба вчасно лягати і вставати; проводите більше часу на свіжому повітрі (не в місцях скупчення людей).

Як говорити з дітьми про коронавірус та не сіяти паніку.

Коронавірус – найгучніший інфопривід цього року. Про нього багато говорять, але при цьому про нього мало знають, а нестача інформації закономірно призводить до паніки. Захистити шкільну родину від страхів та хвороб цілком реально: необхідно говорити з учнями про COVID-19 та пояснювати, як себе вберегти.

Ця стаття допоможе розплутати клубок складних запитань: навіщо та як саме розказувати дітям про епідемію коронавірусу? Використовуючи наукові дані та практичні вправи!

Як говорити зі школярами?

Говорити з дітьми на серйозні теми не завжди просто. Утім, уникати їх теж не варто, інакше діти залишаться зі своїми страхами віч-на-віч. І це може перетворитися на справжню катастрофу! Саме тому єдиний вихід – почати говорити!

• Оберіть комфортний простір та час, коли можете приділити учням усю свою увагу. Переконайтеся, що ви спокійні, не втомлені і не поспішаєте. Важливо присвятити першій розмові принаймні годину, бажано, у першій половині дня, аби школярі мали змогу все обдумати та пізніше поставити додаткові запитання.
• Бесіду варто почати з відкритого запитання про те, що діти знають про коронавірус та що відчувають у зв’язку з цим.
• Не відкидайте і не знецінюйте побоювання та занепокоєння школярів, адже будь-які почуття – це нормально, вони важливі, їх варто озвучувати.
• Натомість повідомте факти, які дозволять протистояти можливій дезінформації школярів (особливо щодо рівня ризику) та поясніть, звідки походить ваша інформація.
• Дозвольте учням вести розмову: очікуйте складних запитань, але не ініціюйте їх, аби не перевантажувати школярів інформацією.
• Наголосіть, що продовжити бесіду можна у будь-який час, зауважте, що ви відкриті до розмови віч-на-віч.
• Потрібно бути готовими до того, що однієї розмови буде недостатньо. Нові дані про коронавірус з’являються ледь не щодня, тож варто обговорювати їх із дітьми, адже саме вчитель має бути джерелом перевіреної інформації.
• Зберігайте спокійний, упевнений і переконливий тон.
• Будьте чесні, але дотримуйтеся відповідних меж. Не бійтеся говорити про власні почуття, діти все одно відчувають приховане занепокоєння. Будьте щирими – і діти відповідатимуть взаємністю.

Про що варто розповісти?

Аби не поширювати фейкову інформацію, варто довіряти лише перевіреним джерелам, одне з яких – Всесвітня організація охорони здоров’я.

Що таке «коронавірус COVID-19»?

«Коронавірус» є збірною назвою для різних вірусів, але кожен штам (популяція схожих мікроорганізмів) має окрему назву. Назву отримав завдяки своїй будові – шипи та відростки вірусу візуально схожі на «корону».

Які симптоми зараження коронавірусом COVID-19?

За симптоматикою коронавірус схожий на грип: у хворих спостерігається підвищення температури та кашель Украй рідко: задишка чи пневмонія.

Наскільки небезпечним COVID-19 є для дітей?

«Випадки захворювання у дітей – украй рідкісні», – повідомляє доктор медичних наук Х. Коді Мейсснер, начальник відділу дитячих інфекційних хвороб Медичної школи університету Тафтс.

Як розповсюджується COVID-19 у світі?

Переглянути статистику онлайн у реальному часі

Дієві поради для розмови з дітьми про коронавірус:

1. Повідомляйте просту інформацію, оперуючи фактами. Зосереджуйтеся на позитивних повідомленнях: в абсолютній більшості випадків хворі одужують, багато хто має легкі симптоми хвороби, в Україні на 5 березня зафіксовано лише один випадок захворювання тощо.

2. Опишіть основні симптоми та заохотьте школярів одразу повідомляти про погане самопочуття. А якщо захворіли – краще залишитися вдома.

3. Запропонуйте дітям розглядати епідемію коронавірусу як привід виробити корисні звички: гігієна рук, правильна поведінка при кашлі, «рукостискання» ліктями замість долонь, часте провітрювання та вологе прибирання приміщення тощо.

4. Наголошуйте на тому, що весь світ працює над створенням вакцини та шукає нові методи лікування. А лікарі готові допомогти. Якщо учні турбуються про бабусь, дідусів чи інших людей, сфокусуйте їхню увагу на тому, якими люблячими та турботливими дітьми вони є, та продовжуйте транслювати позитивні повідомлення про кваліфіковану медичну допомогу і світову підтримку.

5. Використайте дискусію як можливість разом дізнатись і вивчити нове: як наш організм проистоїть вірусам; як різні симптоми захворювання є ознакою того, що наш організм працює над одужанням та «загартовується»; як віруси змушують науоквців шукати нові методи лікування.

6. Поясніть дітям, що цей вірус не характерний для однієї країни чи групи людей, тож їхня задача – бути пильними супергероями та одразу припиняти будь-які расистські забобони.

Профілактичні дії

Розкажіть дітям про профілактику інфікування та поширення коронавірусу, запропоновану Міністерством охорони здоров’я України. Постери можна роздрукувати та повісити у класі, вдома.

Повідомте дітям, що миття рук – один із найголовніших способів убезпечити себе від коронавірусу та інших хвороб. Критично важливим є дотримання наведених нижче інструкцій (їх можна роздрукувати та повісити в туалеті, їдальні, біля входу у клас тощо).

Періодичність миття рук:

• після повернення з вулиці додому;
• до, під час і після приготування їжі;
• до і після догляду за хворим;
• після кашляння, чхання, видування носа;
• після відвідування туалету;
• після контакту з тваринами.

Інструкція з тривалості миття рук та дотримання правильної процедури:

Кмітливість дітей часто недооцінюють, умисно чи несвідомо обмежуючи їх в інформації. Гра з м’ячиком «передай роль інформатора іншому» – не діє в надважливих питаннях здоров’я. Говоріть із дітьми про коронавірус та піклуйтесь одне про одного!

Вітряна віспа. Профілактика

Вітряна віспа (вітрянка) – це гостре інфекційне захворювання, що спричиняється вірусом та характеризується підвищенням температури тіла і плямисто - пухирцевим висипом на шкірі та слизових оболонках. Вірус дуже летючий, особливо комфортно почуває себе в закритих, малопровітрюваних, теплих приміщеннях, де знаходиться велика кількість людей. Джерелом інфекції є хворий на вітряну віспу, починаючи з першого – другого дня інкубаційного періоду і до шостого дня після останньої появи висипу.

Механізм передачі при вітряній віспі – повітряно-краплинний, передається на відносно далекі відстані (через сусідні кімнати і квартири). Інкубаційний період триває від 10 до 21 дня, найчастіше 14 днів. Хвороба розвивається швидко, з’являється такі симптоми як температура, млявість, головний біль і висип.

         Вітряну віспу прийнято вважати дитячим захворюванням, адже більшість людей хворіє нею у віці 5-10 років. У цей період дитина легко справляється з цим захворюванням і набуває імунітет на все життя. У підлітків і дорослих інфекція може протікати вже у більш важкій формі та з непередбачуваними наслідками. Тому при виявленні перших ознак вітрянки у дорослому віці необхідно негайно звернутись до лікаря для встановлення діагнозу та призначення лікування.

         Для попередження розповсюдження вітряної віспи в колективі необхідно вживати протиепідемічні заходи:

1. Недопущення хворої дитини в заклад, а у разі підозри – ізоляція хворої дитини.
2. Під час захворювання дітей проводити постійне спостереження за контактними особами.
3. Проводити вологе прибирання в приміщеннях з частим провітрюванням.
4. Проводити огляд шкіри та слизових оболонок на наявність висипань, вимірювання температури тіла, з метою своєчасного виявлення захворювання.
5. З дітьми та батьками проводити санітарно- просвітню роботу з профілактики вітряної віспи.

Чинники збереження зубів дитини здоровими

Фізичний розвиток і загартування. У разі формування у дитини неправильної ста­тури формується неправильний прикус. Через це можуть виникнути різні захворю­вання зубів та ясен. Тож варто приділяти фізичному розвитку та загартуванню ди­тини багато уваги.

Активне жування. Однією із причин виникнення карієсу є те, що жувальний апа­рат сучасної людини має недостатнє навантаження через споживання м'якої їжі. Тож у раціон дитини обов'язково слід включати проварене м'ясо, овочі й фрукти, бажано сирі та тверді, час від часу учорашній хліб, зокрема його скоринки. Через певний час після споживання їжі корисно дитині з'їсти морквину, яблуко чи грушу. Це забезпечить самоочищення зубів від залишків їжі.

Раціональне харчування. Не менше двох-трьох разів на тиждень дитина має їсти м'ясо, рибу, особливо морську, щоденно — різні овочі, фрукти та молочні продукти. Споживання дитиною солодких і борошняних страв варто обмежити.

Обмеження у споживанні кондитерських виробів. Ліпше дозволити дитині з'їсти шоколадну цукерку, ніж льодяник або жувальну цукерку, які довго не розчи­няються та створюють для зубів шкідливе солодке середовище. Після споживання цукерки або тістечка потрібно, аби дитина ретельно прополоскала рот.

Споліскування ротової порожнини. Варто привчати дитину споліскувати ротову по­рожнину одразу після вживання їжі, щоб запобігти розкладанню продуктів харчу­вання у ротовій порожнині. Для цього слід використовувати лужну мінеральну воду або розчин харчової соди. Полоскати рот треба енергійно впродовж 2 хв.

Ретельне чищення зубів. Чистити зуби дітей варто привчати з трирічного віку. Піс­ля сніданку й перед сном зуби слід чистити зубною пастою, а після обіду — лише щіткою, споліскуючи ротову порожнину водою. Тривалість кожної процедури чищення зубів — 1-3 хв. Губну, щічну, язикову та піднебінну поверхні зубів очищають верти­кальними рухами щіткою від шийки зубів до жувальної поверхні, не зачіпаючи при цьому краї ясен. Жувальну поверхню зубного ряду ліпше чистити коловими рухами щіткою. Ротову порожнину після чищення зубів слід ретельно прополоскати водою.

Застосування зубних паст. Зубні пасти використовують для підсилення очищу­вальної дії зубної щітки. Ліпше використовувати профілактичні зубні пасти для ді­тей, до складу яких входить кальцій.

Бережливе ставлення до зубів. Емаль зубів не витримує різкої зміни температури та ударів. А її ушкоджена поверхня легко стає місцем, звідки поглиблюється руй­нування зуба. Тому потрібно уникати температурних перепадів. Так, слід стежити за тим, аби дитина не вживала одразу після гарячої їжі чи напоїв холодні, і навпаки. Необхідно пояснювати дитині шкідливість кусання зубами твердих предметів з ме­талу чи пластмаси, адже емаль зубів при цьому може відколотися.

Перша долікарська допомога при забиттях

Забиття — це закриті пошкодження тканин і органів без істотного порушення їхньої структури, зазвичай спричинені ударом тупим предметом чи падінням. На місці забиттів, як правило, з’являються припухлість або крововилив (синець], зумовлені набряком прилеглих тканин і кровотечею з дрібних пошкоджених судин.

Послабити біль при незначних забиттях м’яких тканин допоможе холод. Бажано використовувати спеціальні гіпотермічні (охолоджувальні] пакети. У разі їх відсутності можна застосовувати підручні засоби: заморожені продукти з морозильної камери (попередньо обгорнувши їх тканиною], мокру ганчірку чи рушник, охолодити пошкоджене місце під струменем холодної води тощо.

При підозрі на складнішу травму (перелом, вивих, пошкодження внутрішніх органів тощо] перша долікарська допомога має відповідати тяжкості передбачуваної травми:

при порушенніцілісності шкіринакласти стерильну пов’язку;

у разівідшарування шкіри, при численних забиттях, забиттях суглобів, внутрішніх органів провести транспортну іммобілізацію (тимчасове фіксування травмованої ділянки на період транспортування до лікувального закладу];

припорушенні диханнячи серцевої діяльності негайно розпочати штучне дихання та масаж серця;

при підозрі на пошкодження внутрішніх органів потерпілому слід забезпечити спокій, заборонити вставати та ходити — переносити його можна лише на руках чи ношах.

Забиття голови

При забитті голови насамперед необхідно з’ясувати всі обставини травми, адже дитина може отриматиструс мозкунавіть через падіння з невеликої висоти.

Якщо після удару головою дитина відразу ж починає плакати, а упродовж 15 хвилин заспокоюється — травма мозку малоймовірна. Насторожити після падіння мають такі симптоми: непритомність, біль, припухлість у зоні удару, блідість обличчя, в’ялість, нудота чи блювання. У такому разі необхіднонегайно викликати швидку допомогу.

У разіпояви гематомиу зоні удару дитину необхідно якнайшвидше показати лікарю. Якщо на місці удару з’явилася рана, слід обробити її краї розчином йоду і накласти стерильну пов’язку.

Якщо в результаті травми дитинапошкодила зуб, їй необхідно прополоскати рот чистою водою і звернутися до стоматолога.

У разі носової кровотечі внаслідок забиття голови необхідно посадити дитину біля вмивальника.Закидати голову не потрібно, оскільки це не пришвидшить зупинку кровотечі, а після заковтування крові може спричинити блювання. На перенісся бажано покласти лід, огорнутий тканиною. Необхідно стежити за тим, щоб дитина не сякалася і не затискала ніс. Якщо носова кровотеча триває більше 10 хвилин, необхідно викликати швидку допомогу.

Перевіряємо дітей на педикульоз

Профілактика педикульозу вкрай важлива, адже ураженим може бути кожний незалежно від соціального становища та віку. Ураження педикульозом відбувається під час:

безпосереднього контакту із завошивленими особами, зде­більшого — з волоссям ураженого;

користування спільними речами — одягом, білизною, го­ловними уборами, гребінцями, щітками для волосся тощо.

З ураженої особи воші можуть переповзати на підлогу та інші предмети, де зберігають свою життєздатність протягом двох діб. Тому дитина може інфікуватися педикульозом і в громадському транспор­ті, і в магазині, і в місцях навчання чи відпочинку.

До розмноження вошей призводять:

- недотримання правил особистої гігієни;

- велика скупченість людей;

- міграція населення.

Педикульоз не є сезонним захворюванням, ураження вошами може відбуватися будь-якої пори року.

Що треба знати про педикульоз?

Педикульоз — паразитарне захворювання шкіри та волосся. На­зва захворювання походить від латинської назви комахи-збудника. На дитині може паразитувати волосяна, платтяна та лобкова воші або деякі з них одночасно. Відповідно до цього розрізняють чоти­ри види педикульозу:

-волосяний;

-одежний;

-лобковий;

-змішаний.

Як виявити педикульоз?

Ураження педикульозом відбувається: під час розчісування ді­лянки шкіри, яка свербить від укусів вошей, їхні екскременти потра­пляють у рану. Далі збудники інфекційних захворювань через кров проникають в організм дитини, інфікуючи її.

Симптоми ураження педикульозом:

- свербіж в місці укусу, який виникає внаслідок подразнення секретом, що виділяють воші під час кровосмоктання;

- алергічні прояви, спричинені загрубінням шкіри від масо­вих укусів і дії слини воші на шкіру;

- пігментація шкіри внаслідок тканинних крововиливів і за­пального процесу, спричиненого дією слини воші;

- розчіси на тілі, що призводять до виникнення вторинних шкірних захворювань — запалення шкіри, екземи.

Як запобігти педикульозу?

Найліпша профілактика педикульозу — запобігання появи вошей. Для цього необхідно суворо дотримуватися правил особистої гігієни:

- регулярно митися не рідше одного разу на 7-10 днів;

- змінювати натільну та постільну білизни в ці самі строки або після забруднення з подальшим пранням;

- регулярно стригтися і щоденно розчісувати волосся;

- систематично чистити верхній одяг;

- регулярно прибирати приміщення;

- утримувати в чистоті предмети побуту та меблі.

Батьки мають з раннього дитинства формувати у своїх дітей навички особистої гігієни. Крім того слід щоденно оглядати волос­ся та одяг дітей після повернення додому.

Якщо, незважаючи на заходи особистої гігієни, воші та гниди все ж з'явилися, їх необхідно знищити не лише на волоссі, а й на одя­зі, постільній білизні, особистих речах та в усіх приміщеннях, де пе­ребував уражений педикульозом.

Як позбутися педикульозу?

Для боротьби з педикульозом застосовують хімічний, механіч­ний та фізичний методи боротьби.

Якщо у дитини виявлено воші в будь-якій стадії розвитку, вона може пройти обробку в місцевому відділенні дезінфектології Державної санітарно-епідеміологічної служби України, де застосовують різні способи знищення вошей і їх­ніх яєць відповідно до стану ураженого. За наявності довідки від медичного працівника дошкільного навчального закладу обробку уражених дітей проводять безкоштовно.

Дезінсекційні заходи (знищення вошей) можна провести й са­мостійно. Варто зауважити, що під час придбання в аптеці проти-педикульозних препаратів необхідно звертати увагу на вимоги ін­струкцій з їх застосування щодо виду педикульозу, віку ураженого тощо.

Під час обробки волосся і наступного їх промивання водою слід уникати потрапляння препарату в очі, рот і ніс.

Після використання протипедикульозних препаратів біль­шість яєць стають нежиттєздатними, проте деякі з них залишаються живими. Тому важливо провести їх повне знищення — видалити ме­ханічно живі яйця і воші та ті, що загинули. Для полегшення вида­лення вошей з волосся необхідно:

- змочити волосся розчином води та 5-10% столового оцту;

- зав'язати поліетиленовою хусткою і рушником;

- витримати ЗО хвилин;

- промити волосся проточною водою;

- вичесати густим гребенем загиблих вошей та їхні яйця.

Для дітей молодше п'яти років або тих, у кого є алергічні захворювання, використання протипедикульозних препаратів не рекомендовано. Для видалення в них вошей застосовують лише механічний метод:

- миття тіла;

- вичісування вошей густим гребенем;

- стрижка та гоління.

Після вичісування або стрижки волосся збирають на папір і спалюють.

Зважаючи на те що волосяні воші можуть паразитувати не лише на волосяній частині голови, а й на інших частинах тіла, необ­хідно провести повне миття тіла, бажано з використанням миючих засобів, що мають протипедикульозні властивості.

ПОРАДИ ДЛЯ БАТЬКІВ ШОДО НАВЧАННЯ ДИТИНИ ДІЙ У РАЗІ ВИНИКНЕННЯ НОСОВОЇ КРОВОТЕЧІ

1. Покажіть дитині, як злегка нахилити голову вперед, щоб не ковтати кров.
2. Попередьте дитину, що не можна нахиляти голову назад, лягати і колупатися в носі.
3. Поясніть дитині, що треба сидіти спокійно, якщо почалася кровотеча.
4. Скажіть дитині,що голову треба тримати прямо або злегка нахиливши вперед, а ніс затискати доти, доки кровотеча не припиниться.
5. Привчіть дитину спльовувати, а не ковтати кров, що потрапляє в горло.
6. Поясніть дитині, що треба звертатися за допомогою до дорослих, якщо кровотеча триває понад 10 хв. або повторюється.
7. Нагадайте, що треба зберігати спокій і йти, а не бігти в пошуках допомоги.
8. Поясніть дитині, що після припинення кровотечі можна грати лише в спокійні ігри.
9. Нагадайте, що після зупинки кровотечі не можна сякатися і колупатися в носі. Покажіть дитині, як міцно затиснути частину носа великим і вказівним пальцями.Нагадайте дитині, що затиснувши ніс, дихати треба через рот.Якщо дитина втомилася затискати ніс перш ніж кровотеча припинеться, покажіть їй, як змінити руку. Спочатку треба накласти пальці іншої руки поверх тих, якими ніс затиснено, стиснути ними ніс, а вже потім прибрати втомлену руку.Нехай дитина потренується затискати ніс, коли кровотечі немає.Слідкуйте, щоб дитина затискала всю нижню частину носа, а не лише кінчик.

Як почати загартування дитини?

Загартування як засіб підвищення захисних сил організму виникло ще за глибокої давнини. Практично у всіх країнах світу воно використовувалося як профілактичний засіб проти простуди та інших захворювань.

Загартування не лікує, а попереджає хвороби, підвищує опірність дитячого організму до різних подразників навколишнього середовища (протягам, перепадам температури і т. д.) і таких респіраторних захворювань, як грип, катар верхніх дихальних шляхів, ангіна, пневмонія. Малюк росте спокійнішим, емоційно урівноваженим, доброзичливим, добре спить і їсть, активно грає.

Починаючи загартування дитини, враховуйте деякі анатомо-фізіологічні особливості його організму. Терморегуляція у дітей дошкільного і молодшого шкільного віку ще недостатньо розвинена у зв’язку з тим, що у них при малій масі тіла поверхня шкіри на 1 кг ваги в 2,4 рази більше, ніж у дорослого, а значить, і кількість поверхнево розташованих кровоносних судин теж збільшена, що і сприяє вищій тепловіддачі. Це загрожує в одних випадках швидким переохолодженням, в інших — перегрівом тіла.

Загартовувати дітей можна починати з самого народження незалежно від погодних умов день за днем протягом року, а потім продовжувати цей процес в ясельному, дошкільному і шкільному віці. Причому позитивного ефекту можна досягти тільки при суворому дотриманні наступних принципів: систематичність, поступовість і послідовність в проведенні процедур; індивідуальний підхід з урахуванням віку, фізичного розвитку, стану здоров’я і умов життя дитини; позитивне ставлення малюка до процедур, а також комплексне їх виконання.

Загартування свіжим повітрям і водою показане всім дітям. Думка, що його не можна проводити дітям ослабленим, із зниженим апетитом і неспокійним сном, помилкова.

Опромінювання прямими сонячними променями не рекомендується дітям, страждаючим анемією, з підвищеною нервовою збудливістю, в гострий період перебігу захворювання, страждаючим фотозалежною формою дерматиту, а при малярії, туберкульозі, захворюваннях щитовидної залози, серцево-судинної системи, розладах шлунково-кишкового тракту сонячні ванни взагалі протипоказані. У цих випадках допустимо опромінювання розсіяними сонячними променями. Страждаючі алергією діти охолоджуються значно швидше, ніж інші.

Гартувальні процедури не можна починати під час хвороби або відразу ж після одужання, коли організм дитини просто не в змозі осилити це навантаження. У зніжених, різко ослаблених дітей з блідою шкірою дуже швидко наступає переохолодження, тому для них знижувати температуру під час водних процедур треба обережно, а тіло після їх закінчення розтирати енергійніше. Краще почекати із загартовуванням в той період, коли малюк тільки недавно став відвідувати дитячу установу, оскільки його організм стає чутливішим до різкої зміни обстановки. Тривалі перерви знижують придбану стійкість до температурних дій. Якщо вашої старанності вистачило лише на 2-—3 місяці, а потім ви все закинули, знайте, що вироблена дитячим організмом реакція зникне дуже швидко — буквально протягом 5—7 днів.

Починати загартування необхідно з систематичного і ретельного провітрювання кімнати. У прохолодну погоду відкрийте кватирку або вікно і провітрюйте кімнату, поки повітря не охолодиться спочатку на 2° С, поступово знижуючи з часом його температуру на 5° С.

Незалежно від погодних умов дитячу кімнату потрібно провітрювати у обов’язковому порядку перед сном протягом 10—15 хвилин, а ще краще — привчати малюка спати при відкритій кватирці. Єдина обережність —- уникайте протягів.

Щоденні прогулянки на свіжому повітрі в будь-яку погоду повинні стати невід’ємною частиною режиму дня для кожної незалежно від віку. Вони сприяють підвищенню тонусу нервової і ендокринної систем організму, що росте, покращують процеси травлення, удосконалюють діяльність серцево- судинної і дихальної систем; у крові підвищується кількість еритроцитів і гемоглобіну.

Дітям також корисні ранкове вмивання та полоскання горла. При умиванні температура води змінюється залежно від віку дітей і ступені їх загартованості: для однорічних — +20*…+25*С, для більш старших — +16*. ..+ 18* С. Дошкілят бажано привчати умиватися водою кімнатної температури, а школярів — холодною водою з-під крана

ПАМ'ЯТКА

для батьків з профілактики захворювань ротоглотки

- Щодня здійснюйте вологе прибирання в помешканні.

- Не дозволяйте дитині перебувати в тих приміщеннях, де курять.

- Регулярно проводьте безпечне провітрювання дитячої кімнати

- Очищуйте повітря за допомогою іонізатора.

- Забезпечте дотримання дитиною правильного режиму дня

- Дотримуйтеся в родині принципів раціонального харчування.

- Застосовуйте полівітамінні препарати у весняний та осінній періоди після попередньої консультації лікаря.

- Забезпечте високу рухову активність дитини: ранкова гімнастика, рухливі ігри, активний відпочинок на свіжому повітрі.

- Загартовуйте організм дошкільника.

- Робіть дитині загальний та точковий масажі з акцентом на рефлексогенні зони.

Отже, для запобігання захворювань ротоглотки серед дітей до­шкільного віку найважливіше — систематично здійснювати профі­лактичні заходи вдома та в дошкільному закладі, сво­єчасно виявляти інфекційні захворювання, не допускати контакту дітей із хворими, а в разі зараження — ізолювати інфіковану дитину в окреме приміщення.

Одним із найважливіших чинників, що впливає на здоров’я наших дітей, без сумнівів, є правильне харчування. І, звісно ж, усім нам добре відомо, що основою здорового денного раціону є сніданок. Німецькі лікарі нещодавно довели, що ті діти, які вранці отримують повноцінний здоровий сніданок, навчаються і розвиваються краще за однолітків, які обмежуються канапкою з чаєм.

Ситі ще з ранку школярі краще навчаються, швидше концентруються й мають більше енергії. Інформаційні та психоемоційні навантаження, які витримує школяр, потребують якісного харчового забезпечення. За статистикою, майже 70 % українських школярів снідають бутербродами з маслом, сиром чи ковбасою. 10 % з’їдають вранці варене яйце. 15 % найчастіше вибігають з дому без сніданку, жуючи на ходу печиво. 4 % зазвичай снідають яєчнею. І тільки 1 % їсть вранці кашу …

Лікарі одностайно рекомендують давати гарячий сніданок – це корисно для шлунка. Не варто занадто захоплюватися і перегодовувати – коли дуже повний шлунок, навіть до школи дійти важко, не кажучи вже про працездатність там. Дотримуйтеся золотої середини і намагайтеся не поєднувати у сніданку важкі страви. Порція на сніданок має бути невеликою (5-6 столових ложок). У цьому випадку краще менше, але смачніше.

Калорійність раціону школяра молодшої та середньої школи повинна становити не менше 2 000-2 300 калорій на день, а харчування має бути п’ятиразовим.

Сніданок школяра.  Сніданок обов’язково повинен бути ситним (до 25 % добової норми калорій), смачним і різноманітним. Основою дитячого сніданку повинні бути вуглеводи (крупи, макарони з твердих сортів пшениці, цільнозерновий хліб, злакові хлібці, мед), які полегшують розумове навантаження. Дитячому організму необхідні кальцій (молочні продукти) і білки (яйця, сир, відварена на парі риба). Білки прискорюють розумові процеси і чинять збудливу дію на мозок. Щоб у малюка була хороша пам’ять, необхідно подбати про наявність в організмі вітамінів групи В (волоські горіхи, морква), а дефіцит заліза може позначитись на швидкій стомлюваності, щоб уникнути цього, додавайте до сніданку яблука та сухофрукти. Але не пропонуйте дитячому організму швидких вуглеводів у вигляді цукерок, печива, булочок – вони тільки обдурять організм, не приносячи користі.

Оптимальний варіант сніданку: приготований на парі омлет з 1-2 яєць із молоком, зеленню і овочами, бутерброд з цільнозернового хліба з маслом жирністю не менше 82,5 %. Добова норма масла – 30-50 г. Або вівсяна, рисова або манна каша (можна з молоком) з подрібненими горіхами та яблуко чи груша.

Шкідливі солодощі замінимо сирною запіканкою з сухофруктами, сирниками, приготованими на парі, запеченими яблуками. Підсолодити чай або какао можна ложечкою меду. І в жодному разі не готуйте розчинного какао з баночки. Турботлива мама приготує натуральне какао, а якщо не встигає – чай із молоком.

Другий сніданок школяра (з собою): яблуко, цільнозернове печиво, горіхи, родзинки, курага, морква.

Молоко і кисломолочні продукти обов’язково повинні бути в меню дитини. Вони містять тваринні білки, кальцій, вітаміни, амінокислоти, мікроорганізми. Дитина повинна обов’язково вживати м’ясо, рибу, яйця, сир, бобові. 

А от від готових сніданків у вигляді пластівців краще відмовитися. Британська асоціація споживачів висунула їм серйозні звинувачення. Швидкі  сніданки містять достатню кількість вітамінів і мінералів.  Але також містять надто багато цукру та солі. 

Освітній портал “Педагогічна преса”

Профілактика гострих кишкових інфекцій у літній період

Кишкова інфекція – це велика група захворювань, для яких є характерним ураження шлунково-кишкового тракту. Причиною інфекції можуть стати віруси, бактерії, а також продукти їх життєдіяльності (токсини). За статистикою, кишкові інфекції можна віднести до сезонних захворювань, пік яких припадає на весняно-літній період.

Причин такої сезонності декілька:

• влітку ми частіше п'ємо некип'ячену воду;

• влітку ми частіше споживаємо свіжі овочі та фрукти, які не завжди ретельно вимиті і знезаражені;

• влітку харчові продукти (особливо м'ясо, молоко, риба) псуються швидше, хоча ознаки псування можуть бути практично непомітні;

• влітку з'являється велика кількість комах – переносників інфекції (доведено, наприклад, що на тілі однієї мухи переміщається до 10 мільйонів бактерій!)

Як же відбувається зараження?

З водою, їжею, з брудними руками в рот потрапляють віруси і бактерії. Потім ці мікроби транспортуються в шлунок і кишечник, де починають активно розмножуватися і продукують різні токсини.

Симптоми захворювання починаються з загальної млявості, слабкості, поганого апетиту, можливо відчуття тяжкості в шлунку, головні болі. Трохи пізніше настає блювання, діарея, болі в животі, можливо, висока температура, озноб. У середньому, з моменту потрапляння мікробів в організм неприємні симптоми проявляються протягом від 6–48 годин до 7 днів.

Для запобігання захворювання необхідно знати і дотримуватися елементарних правил:

• дотримуватися правил особистої гігієни (мити руки після відвідування громадських місць, автотранспорту, перед їжею).

• не купувати продукти в місцях, не призначених для торгівлі (на автотрасах, у дворах житлових кварталів тощо) та у осіб, які торгують не сертифікованою продукцією;

• звертати увагу при купівлі швидкопсувної продукції на терміни її реалізації;

• не купувати баштанні культури (кавуни, дині) в розрізаному вигляді, так як мікроби з поверхні легко переносяться і розмножуються в соковитої м'якоті;

• не купувати підгнилі ягоди і фрукти в цілях економії, так як життєздатні бактерії знаходяться не тільки на поверхні, але і всередині продукту;

• ретельно промивати овочі та фрукти під струменем проточної питної води перед вживанням в їжу;

• суворо дотримуватися роздільної переробки сирих і варених продуктів у домашніх умовах (використовуйте окремі обробні дошки і ножі);

• продукти для дітей молодшого віку купувати свіжі і готувати їжу тільки на один прийом;

• не вживати сиру воду;

• використовувати для пиття тільки кип'ячену воду.

Якщо, незважаючи на всі запобіжні заходи, все ж з'являються перші ознаки гострих кишкових інфекцій, то необхідно відразу звернутися за медичною допомогою.

ОБЕРЕЖНО: ГРИП!

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

щодо запобіжних заходів у період активності кліщів

1.Відвідуючи місця, де можуть бути кліщі (парки, ліси, зони біля водойм), слід надягати світлий, однотонний одяг, який щільно прилягає до тіла. Наприклад, сорочка з глухим комірцем і довгими рукавами, які закінчуються манжетами, брюки, головний убір. Такий одяг дасть змогулегко та вчасно помітити кліщів.

2.Упродовж тривалої прогулянки кожні дві години слід оглядати себе та дітей. Помітивши кліщів, необхіднообов'язково зняти їх з одягу.

3.Ідучи лісом, слід триматися середини стежки, оминати чагарники та високу траву. Зупи­нившись для відпочинку чи нічного сну на природі, варто очистити місце привалу від сухої тра­ви та гілок.

4.Удомаслід одразу оглянути одяг і тіло дитини(особливо вкриті волоссям ділянки). Не можна залишати одяг з прогулянки біля ліжка чи спати у ньому, його варто випрати та випрасу­вати.

5.Нещепленим особам не варто виїжджати у ті райони України, де протягом тривалого часу спостерігають захворюваність на кліщовий енцефаліт:

•Автономна Республіка Крим (Сімферопольський, Судацький, Білогірський, Бахчи­сарайський, Алуштинський, Кіровський, Красногвардійський райони. Велика Ялта, смт. Ласпі Севастопольського району);

•Волинська область (Ратнівський, Рожищівський, Ковельський, Ківерцівський, Старо-вижівський, Камінь-Каширський райони, м. Луцьк, м. Ковель);

•Львівська область (Яворівський район);

•Одеська область (м. Балта).

За допомогою засобів побутової хімії підтримують чистоту одягу дитини, предметів побуту, приміщень, санвузлів тощо. Засоби побутової хімії мають бути безпечними для здоров'я дитини під час використання за призначенням. Також вони повинні відповідати встановленим санітарно-гігієнічним нормам і бути без­печними для довкілля.

У маркуванні товарів побутової хімії, крім основних відомостей, обов'язково мають бути зазначені:

• перелік інгредієнтів із зазначенням їх вмісту у відсотках; а заходи захисту користувача від несприятливого впливу;

• запобіжні заходи і правила зберігання та застосування;

• попереджувальні написи залежно від виду продукції, наприклад: «Берег­
ти від дітей!».

Для того щоб засоби побутової хімії не потрапили до рук дітей і не завдали шкоди їхньому здоров'ю, дотримуйтесь правил безпеки.

Відведіть для зберігання засобів побутової хімії окреме, недоступне для дітей місце. Не залишайте побутову хімію у доступних місцях.

Не зберігайте побутову хімію у відкритому вигляді. Хімічні речовини, що випаро­вуються, можуть довго залишатися в повітрі та потрапляти в організм людини під час дихання.

Не використовуйте та не зберігайте побутову хімію близько до харчових продук­тів. Навіть мікроскопічна кількість побутової хімії, потрапивши на харчові продук­ти, а з ними і в організм людини, може спричинити отруєння.

Уникайте відкритого вогню, електромагнітного випромінювання і прямих со­нячних променів поблизу місця зберігання засобів побутової хімії. Наприклад, під впливом високої температури всередині флакона може відбутися хімічна реак­ція, наслідки якої можуть бути небезпечними для здоров'я.

Не використовуйте засоби побутової хімії після завершення терміну їх придатнос­ті. Засіб може не лише втратити ефективність, а й у деяких випадках — завдати шкоди здоров'ю.

Суворо дотримуйтесь інструкції щодо дозування, рекомендованої концентрації і частоти використання засобів побутової хімії.

Застосовуйте засоби побутової хімії суворо за призначенням.

Ретельно видаляйте залишки засобу для чищення з оброблюваної поверхні. Бага­то порошків, гелів, аерозолів потребують багаторазового споліскування. Деякі еле­менти, що входять до складу засобів побутової хімії, здатні закріплюватися на по­верхні, а часто й накопичуватися на ній.