Добропільський комунальний заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 2

 





Українське ділове мовлення. Календар свят

Кабінет психолога

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

#НеБийДитину

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Відео безпека дітей в Інтернеті

https://www.youtube.com/watch?v=dJn2g2zxOik

 

  Шановні батьки та учні!!!  Зараз ми дуже багато часу проводимо в
 соцмережах.Зверніть, будь ласка, увагу  на те як саме потрібно
переглядати новини? На що звертати увагу, щоб не піддатись
маніпуляціям чи не бути дезінформованим? Зберігайте собі на стіні ці
короткі "шпаргалки", які допоможуть вам переглядати телебачення,
читати газети чи пости у соцмережах із більшою пильністю та критичним
мисленням. Пам'ятки з медіаосвіти не будуть зайвими у вашому багажу
знань. Всім нам бажаю здоров'я!!


#вивчай_та_розрізняй

 

 

 

 

 

Протидія торгівлі людьми

 



 

 

 

 Як підліткам упоратися зі стресом

 
Дослідження свідчать, що сучасні підлітки відчувають більший стрес, аніж дорослі. І цей факт тривожить батьків. Підлітковий стрес – поширене явище, якому потрібно навчитися давати раду. Незважаючи на те, що підлітки мають чимало причин для стресу, із ним можна впоратися. Виявивши достатньо терпіння, батьки спроможні допомогти дитині навчитися долати стрес.
 
Що таке підлітковий стрес
 
Уявіть собі таку ситуацію. Ваша дитина має скласти відповідальний іспит. На підготовку відведено тиждень. Упродовж цього часу і дитина, і, ви відчуватимете занепокоєння, дратівливість, злість тощо. Перед іспитом підлітка може охопити сильне хвилювання. Він так боятиметься поганої оцінки, що хотітиме втекти, аби не складати цей іспит. Це і є стрес.
 
Стрес – це реакція організму на складні або загрозливі ситуації. Ви відчуваєте стрес, стикаючись із несприятливими обставинами. Стрес активізує в організмі механізм «бий або біжи».
 
Реакція «бий або біжи» у підлітків
 
Віч-на-віч із передбачуваною або реальною загрозою людина відчуває сильний стрес, і в неї спрацьовує автоматична реакція, що називається «бий або біжи». Ця реакція досить важлива: організм готується боротися з джерелом небезпеки або втікати від неї.
 
Коли активізується цей механізм, нейрони з мигдалеподібного тіла мозку посилають сигнали в гіпоталамус, який виконує в мозку роль сполучного центру. Гіпоталамус посилає сигнал у наднирники й активізує симпатичну нервову систему.
 
Наднирники виділяють у кров адреналін, що викликає підвищення рівня цукру в крові і приплив енергії у всіх частинах тіла. Як наслідок, у людини частішає пульс, розширюються зіниці, а шкіра червоніє або блідне. У такому стані організм людини перебуває 20–60 хвилин, а потім знов набуває нормального розслабленого стану.
 
Така реакція властива і дорослим, і підліткам. Вона є нормальною, якщо організм не перебуває в описаному стані дуже довго. У невеликих дозах така реакція корисна. Саме вона допомагає нам ухилитися від м'яча, який летить у нас, або вчасно відскочити, коли назустріч їде автомобіль.
 
Симптоми підліткового стресу
 
Стрес може мати різні фізичні й емоційні прояви. У деяких людей він виявляється і в поведінці. Розгляньмо симптоми стресу.
 
1. Емоційні симптоми
 
Люди, схильні до стресу, можуть виглядати пригніченими й нещасними. Підлітки в стані стресу можуть здаватися схвильованими, роздратованими або відчуженими. Їх легко розлютити, їх вражають прості речі. У важких ситуаціях підлітки нерідко почуваються безпорадними. Якщо ваш підліток безпідставно сперечається з вами – імовірно, він перебуває в стресовому стані.
 
2. Фізичні симптоми
 
Фізичні симптоми стресу включають утому, виснаження, головний біль, нудоту, запаморочення, прискорене серцебиття та втрату апетиту. Підліток може збайдужіти до занять спортом та інших фізичних навантажень. Деякі підлітки втрачають або, навпаки, набирають вагу.
 
3. Зміни в поведінці
 
Підлітки, які відчувають стрес, можуть здаватися неспокійними, виявляти ознаки нервозності: кусають нігті, неспокійно ходять, метушаться тощо. Відсторонення від родини й друзів, примхливість, дратівливість, недбалість дій і байдужість до улюблених занять також можуть вказувати на стрес.
 
4. Когнітивні симптоми
 
Стрес у підлітків впливає на їх когнітивні здібності, наприклад, пам'ять. Ви думаєте, що ваш підліток несерйозно ставиться до своїх справ, але, можливо, він перебуває під владою стресу. Інші когнітивні симптоми включають ірраціональне мислення, нездатність зосередитися на тій чи іншій діяльності тощо.
 
Вам може здатися неймовірним твердження, що стрес корисний (але лише тоді, коли мотивує людину працювати краще). Зі стресом легко впоратися, якщо знати його причину.
 
11 причин підліткового стресу
 
Найчастіше стрес спричиняють звичайні речі. Якщо дитина охоплена стресом, такий стан може бути викликаний однією або декількома причинами.
 
1. Стрес, пов'язаний із навчанням
 
Навчання – одна з найпоширеніших причин стресу підлітків старшого шкільного віку. Підлітків часто хвилюють якість виконання домашніх завдань, підготовка до іспитів і вступ у заклад вищої освіти. Помірний стрес корисний, якщо мотивує підлітка вчитися краще. Але якщо він негативно впливає на когнітивні здібності та здоров'я дитини, варто вжити заходів.
 
2. Фізичний стрес
 
Фізичні зміни також можуть бути причиною підліткового стресу. Підлітки переживають емоційні та фізичні зміни, які їх дезорієнтують. Нерозуміння підлітком того, що відбувається з його тілом у період статевого дозрівання, може призвести до стресу. Крім того, надмірне фізичне навантаження нерідко спричиняє в підлітка втому та психічну напругу.
 
3. Соціальний стрес
 
Соціальне життя має велике значення для підлітків. Вони потребують визнання однолітків і для цього ходять на вечірки, гуляють із друзями. Для підлітка більше важать друзі, ніж родина.
 
Тиск із боку однолітків викликає в підлітків стрес і змушує їх вживати алкоголь, цигарки й наркотики. Підліток ніби повинен приховувати своє справжнє «я», прикидатися іншою людиною. І це веде до появи стресу. Підлітки створюють для себе прийнятний соціальний імідж, намагаючись під тиском однолітків дотриматися його. Це непросто, а тому підлітки в описаних обставинах досить часто переживають стрес.
 
Крім того, конфлікти з друзями, знущання однолітків і романтичні взаємини також нерідко є причинами стресового стану у підлітків.
 
4. Стрес через проблеми в сім'ї
 
Усе, що відбувається в родині, впливає на підлітка. Високі очікування батьків, розбіжності між ними, хвороба члена родини або напружені взаємини з братами чи сестрами – усі ці чинники впливають на дитину.
 
Конфлікти й розбіжності між братами й сестрами – цілком нормальне явище в родині, але, переростаючи в справжню війну, стають причиною стресу у всіх учасників протистояння. Підлітки нерідко ревнують і ненавидять своїх молодших братів або сестер, котрим дістається більше батьківської уваги. Намагайтеся не ставати на жодну сторону в таких суперечках, аби запобігти їм надалі.
 
5. Фінансовий стрес
 
Гроші турбують не тільки дорослих. Підлітки також переймаються ними, тому що не в змозі контролювати власне фінансове становище. Дослідження свідчать, що підлітки із малозабезпечених сімей часто схильні до стресу, пов'язаного з бідністю, і згодом стають тривожними підлітками й дорослими.
 
Якщо ваша сім'я переживає фінансові труднощі, це може спричинити стрес у вашого підлітка. Хвилюватися про фінансове становище сім'ї – це нормально для дитини, але не обтяжуйте її великою кількістю подробиць.
 
6. Травматичні події
 
Нещасні випадки, хвороби, смерть близької людини, фізичне або емоційне насильство – усе це може спричинити серйозні наслідки для підлітка. Смерть близької людини може викликати в нього відчуття втрати й страху втратити всіх, хто є у його житті. Для підлітків травматичною подією є і розрив романтичних стосунків. Якщо в житті підлітка відбулися такі події, батькам варто бути уважними до його емоційного стану й поведінки.
 
7. Стрімкі зміни в житті
 
Підліткам важко приймати зміни в житті так швидко й легко, як дорослим. Стрімкі зміни, наприклад, перехід в іншу школу, переїзд у нове місто, поява нового члена сім'ї (наприклад, вітчима, зведених братів або сестер) здатні викликати в підлітка дискомфорт. Якщо при цьому він не знає, як дати раду змінам або виправдати очікування батьків чи вчителів, його життя сповнюється напругою.
 
8. Романтичні стосунки
 
Старшокласники часто переживають через те, що у всіх друзів є хлопці й дівчата, а в них – ні. Ті чи інші очікування від хлопця чи дівчини, брак їхньої уваги (або, навпаки, її надлишок), заплутані почуття тощо нерідко стають причиною стресу у підлітків.
 
9. Низька самооцінка
 
Фізичні та емоційні зміни, що їх переживають підлітки, змушують їх сумніватися в собі. Це веде до формування в них низької самооцінки. Також причиною низької самооцінки й невпевненості може бути ставлення батьків до підлітка.
 
10. Нездорова конкуренція
 
Конкуренція з однолітками – поширене явище з-поміж підлітків. Старші дівчата та юнаки, як правило, виявляють здорову конкуренцію в навчанні, спорті та інших сферах. Конкуренція корисна, поки мотивує підлітка вдосконалюватися. Але якщо вона викликає негативні почуття, наприклад, ревнощі або образу, то лише посилює стрес.
 
11. Нерозвинені навички тайм-менеджменту
 
Підлітки часто скаржаться, що їм бракує часу на все: сніданок, уроки, виконання домашніх обов'язків. Нерозвиненість навичок тайм-менеджменту є ще однією причиною стресу в підлітків. Їх часто відволікають електронні ґаджети, які забирають більшу частину їхнього часу. Перш ніж підлітки це усвідомлять, у них залишається обмаль часу на виконання необхідних справ. У результаті підлітки потерпають від стресу.
 
7 способів упоратися зі стресом
 
Не варто зосереджувати увагу підлітка на тому, що він перебуває в стресовому стані, натомість варто допомогти йому здолати стрес. Зокрема, за допомогою наведених нижче способів.
 
1. Сон
 
Підлітки зайняті навчанням, домашніми обов'язками й хобі. Тому в них залишається мало часу на сон. Як правило, підлітки лягають спати пізно вночі і прокидаються досить рано. Щоб усунути стрес, їм необхідно розслабитися. Коли розслаблене тіло, психіка також розслабляється й відновлюється. Повноцінний нічний сон допоможе підлітку краще впоратися зі стресом. Також корисний нетривалий сон упродовж дня.
 
2. Фізична активність
 
Це один із кращих способів позбутися стресу. Чи не найліпший спосіб упоратися зі стресом – це пробіжка. Також корисно вирушити на прогулянку або сходити в тренажерний зал. Після цього підліток почуватиметься краще. Заохочуйте його займатися спортом або просто бути фізично активним. Це допоможе йому зберегти здоров'я й ефективно долати прояви стресу.
 
3. Здорове харчування
 
Здорове харчування – запорука усунення накопиченої в організмі напруги. Збалансоване харчування, що включає велику кількість овочів, фруктів, молочних продуктів, білків, збереже здоров'я дитини. Перебуваючи в стресовому стані, підліток, як правило, їсть нездорову їжу (фаст-фуд, морозиво тощо). Замініть такий раціон здоровими стравами.
 
4. Підтримка батьків
 
Спілкування з підлітком може бути для батьків непростою справою. У стані стресу спілкуватися з ним стає дещо важче. У таких ситуаціях марно гніватися на дитину або карати її. Якщо ви прагнете, аби підліток краще давав раду стресу, маєте бути поруч і підтримувати його, а не погіршувати ситуацію.
 
5. Зосередьтеся на позитивних моментах
 
Відчуваючи стрес, ми загострюємо свою увагу на тому, що йде не так. Ми переймаємося тим, чого нам бракує і що нам не вдається. Стрес може посилитися, коли в підлітка розвивається негативний спосіб мислення. Підліткам нелегко знаходити в житті позитив, але ви можете допомогти їм у цьому. Нагадуйте підлітку про його сильні сторони і показуйте шляхи їх використання для вирішення життєвих проблем.
 
6. Розмовляйте з підлітком
 
Заохочуйте підлітка говорити про те, що його хвилює. Спілкування – один із найбільш ефективних засобів усунення стресу. Спільне обговорення проблеми допоможе вам із дитиною швидше знайти її вирішення. Для вас головне – вислухати підлітка й вирішити, що ви можете зробити, аби допомогти йому.
 
7. Дозвольте підлітку робити те, від чого він почувається щасливим
 
Те, що робить людину щасливою, не може викликати в неї стрес. Дозвольте підлітку робити те, що йому подобається. Наприклад, щось просте: слухати музику, грати в комп'ютерні ігри або переглядати фільми.
 
Заняття, які допоможуть підлітку впоратися зі стресом
 
1. Дихальні вправи. Глибоке дихання розслабляє тіло і психіку людини. Дихальні вправи – засіб повернути душевну рівновагу й розслабитися.
 
2. Медитації. Це мистецтво зосереджуватися на теперішньому моменті. Коли вас переповнюють думки й емоції, зробіть глибокий вдих і прислухайтеся до себе. Намагайтеся геть нічого не думати, натомість просто зосередьтеся на своїх відчуттях. Ви також можете медитувати, зосереджуючись на своєму диханні, відчутті тіла або навколишніх звуках. Це просте заняття дасть вам змогу відпустити ваші думки й розслабити розум.
 
3. Візуалізація. Зорові образи – це потужний інструмент, який можна використовувати, щоб позбутися негативного мислення. Сядьте в тихому місці, закрийте очі, прислухайтеся до навколишніх звуків, максимально зосередьтесь. Уявіть ідеальну ситуацію на цей момент. Подумайте, як би ви при цьому почувалися, що б сказали. Утримайте такий образ в уяві на декілька хвилин. Щойно відкриєте очі – матимете новий погляд на ситуацію.
 
4. Відвертість на відвертість. Якщо ви й ваші друзі відчуваєте стрес, апробуйте цей спосіб. Відверта розмова допоможе вам із другом поділитися своїми переживаннями й думками, а також структурувати їх. Це заняття також незамінне, аби навчитися прислухатися до інших.
 
5. «Мовчання». У цю гру грає декілька людей. Візьміть легкий м'ячик, який можна кинути, не докладаючи зусиль. Кидаючи або приймаючи м'яч, ви маєте мовчати. Учасник, котрий вимовляє звук або слово, вибуває. Така гра змушує дитину зосередитися на тому, щоб зловити м'яч, і не думати про те, що її турбує.
 
6. «Замри». Ця гра, у яку можуть грати декілька людей, добре допомагає побороти стрес. Учасники мають танцювати під музику, а після її завершення завмерти.
 
Щоб здолати стрес, підліткам доцільно вести щоденник своїх стресів. Цей спосіб є досить ефективним.
 
Підлітковий стрес: статистика і факти
 
Чи знаєте ви, що понад 25 % підлітків відчувають стрес упродовж навчального року?
 
  • 59 % підлітків стверджують, що відчувають стрес, бо не вміють керувати своїм часом;
  • 40 % підлітків стверджують, що в стані стресу відчувають роздратування або злість;
  • 35 % підлітків через стрес не можуть спати вночі, а 23 % втрачають апетит;
  • у багатьох підлітків стрес призводить до фізичних змін: 36 % мають перевтому, 32 % – головний біль, а 21 % – розлади шлунка або кишківника;
  • 68 % дівчаток і 55 % хлопчиків підпадають під дію стресу через свою зовнішність;
  • підлітки долають стрес за допомогою комп'ютерних ігор (48 %) і перегляду Інтернет-сайтів (43 %);
  • щоб упоратися зі стресом, 28 % підлітків займаються спортом, а 37 % виконують фізичні вправи.
 
 
Пам'ятайте, що цілком уникнути стресу неможливо. Натомість можна навчитися ним управляти, щоб він не мав негативного впливу на ваше життя. Чим раніше ваш підліток навчиться давати раду стресу, тим краще він робитиме це в дорослому житті.

 

 

 

 

 

Про емоції та їх роль у житті людини

            Емоції багато в чому визначають наше світосприйняття. Вони вказують на наші потреби, та їх ступінь задоволеності. Емоційні переживання впливають на різноманітні аспекти життя, характер стосунків з іншими людьми, здатність включатися в діяльність. Ключовою роллю в самоуправлінні емоціями і, таким чином, своїм життям - є усвідомлення своїх життєвих цілей і співставлення до них власних конкретних цінностей. Проте «виховання почуттів» означає не тільки контроль і підпорядкування почуттів розуму, але й здатність виявляти свої почуття, слухатися «велінь серця».

         Як досягати душевної рівноваги? Усвідомимо, що почуття задоволення є духовною звичкою. Тільки від вас залежить, будете ви постійно роздратованим песимістом чи цікавитиметеся приємними речами і підтримуватимете у себе оптимістичний настрій. Люди майже щодня думають про турботи, тривоги і рідко згадують про те, що їм вдалося, що хорошого приніс їм цей день. Мудрість – уміти радіти дрібницям. Не треба лише очікувати на зустріч з великим щастям. Варто тішитися з того, що життя дарує нам щодня: сонцю, що знову виглянуло після дощу, співу пташок, посмішці дитини, тому, що ви і ваша сім’я здорові, що живете в злагоді. Напевно, щасливіший той, хто здатен підтримувати теплі стосунки з іншими. Щаслива людина краще ставиться до свого оточення, ніж та, кому бракує щастя.Слід також пам’ятати, що труднощі й перешкоди – необхідна складова нашого життя. Перешкоди існуватимуть завжди, і чим швидше ми навчимось їх долати, тим більші проблеми зможемо вирішити в майбутньому. Долаючи труднощі, ми перевіряємо свої сили, набуваємо впевненості в собі – зростаємо. Тож плануймо в житті й радість!

                                                                                 

Поради з самовиховання

1. Коли берешся за будь-яку справу, подумай: який результат повинен отримати.

2. Записуй згідно з важливістю свої термінові справи, які маєш виконати протягом тижня, дня. Берись за справу сміливо і не відступай, поки її не виконаєш. Якщо в кінці тижня або цього дня залишаються не виконаними один чи два запланованих тобою пункти, перепиши їх у план на наступний тиждень(наступний день).

3. Візьми собі за правило обов’язково аналізувати: чому саме ти не виконав той чи інший пункт. Намагайся сам усувати причини невиконання. Спочатку це вважатиметься важким, але з часом ти зрозумієш, що головне – це правильно оцінювати свої сили і не гаяти марно часу.

4. Ніколи не практикуй перенесення виконання справи на наступний день. Приступай до виконання запланованого одразу ж без зволікань.

5. Не роби жодних попускань, навчися своїм примхам відповідати коротко, але твердо – “ні”.

6. Навчися сам собі наказувати, будь до себе непохитним, але став перед собою завдання реальні, ні в якому разі “не зазнавайся”, бо не спрацює внутрішній наказ ”Так треба”, “Я мушу”.

7. Спробуй проаналізувати: на що ти переважно витрачаєш свій вільний час?

8. Твій організм здатний до тривалих навантажень, але, щоб уникнути стомлення, переборюй втому, змінюй види діяльності протягом дня.

 

 

 

 

Комплекс вправ для вчителів проти стресу

 

«Бадьорий і веселий настрій - не тільки багате джерело життєвої насолоди,

але в той же час і сильна охорона характеру ».

                                                                                                                                    С. Смайлс

 

Вправи,  які  направляють енергію на використання потенціалу мозку без напруги

 

1. «Кнопки мозку». Складіть долоні перед грудьми пальцями вгору, не дихайте, здавіть щосили основи долонь. Напружені м'язи плечей і грудей. Тепер втягніть живіт і потягніться вгору, начебто, спираючись на руки, визираєте з вікна. Всього 10-15 с і стало жарко. Повторіть 3 рази.

Складіть руки в замок, обхопіть ними потилицю, направте лікті вперед. Потягніть голову до ліктів, не чиніть опір, розтягуйте шийний відділ хребта. Тягніть рівно - так, щоб було приємно, 10-15 с.

Хвилинний масаж вушних раковин: обережно повертайте вуха три рази знизу вгору. Робіть вправу, коли ви розсіяні. Розітріть гарненько вуха - спочатку тільки мочки, а потім все вухо цілком долонями: вгору - вниз, вперед - назад, при цьому поклацайте язиком,  як конячка 15-20 с. Вправа підготує до напруженої роботи.

 

2. «Перехресні кроки». Звичайна ходьба на місці в швидкому темпі. На кожен раз, коли ваше ліве коліно піднімається, торкайтеся нього правою рукою. І навпаки. Рухи повинні бути настільки енергійними, щоб помах рук був вище голови в той момент, коли коліно тільки опускається. Повторіть вправу кілька разів, міняючи руку і ногу. Вправу можна робити стоячи, сидячи (для зміцнення преса і зняття напруги зі спини) і лежачи. Таке тренування не тільки активізує роботу головного мозку, але і знімає шкідливі наслідки стресорних впливів.

 

3. «Ледача вісімка». Витягнути вперед руку, стиснуту в кулак і з піднятим догори великим пальцем. Потім почати повільно описувати в повітрі великий знак нескінченності (у вигляді лежачої вісімки). Далі слід повторити цю вправу по 4 рази кожною рукою, потім - зчепивши обидві руки. На останньому етапі необхідно включити все тіло, описуючи цю вісімку вже всім корпусом. Вправа не тільки «заряджає мізки» - це відмінна корекційна вправа після роботи на комп'ютері.

 

4. «Ворона». Вимовте «Ка-аа-аа-аар». При цьому намагайтеся підняти якнайвище м'яке небо і маленький язичок - 6 разів. Потім спробуйте робити це беззвучно і з закритим ротом.

 

5. «Кілечко». З зусиллям, направляючи кінчик язика назад по верхньому небу, постарайтеся доторкнутися язиком до маленького язичка. Спробуйте робити це беззвучно і з закритим ротом легше, швидше, ще швидше - 10-15 с.

 

6. «Перекати голови». Після виконання цієї вправи голос починає звучати набагато голосніше. Нахиліть голову вперед і повільно перекочуйте її від одного плеча до іншого. Опустивши плечі, повторіть те ж саме. Нахиліть голову назад і знову робіть перекати. Ця зарядка для тих, хто вирішив повернути себе в робочий стан, стати ініціатором і творцем, врівноваженою, життєрадісною людиною, повною ідей і натхнення.

 

7. Масаж стресозалежних зон. Масаж області задньої поверхні шиї, включаючи потиличні бугри (круговими рухами, протягом 1 хвилини). Масаж області трапецієподібної м'язи. Масаж межлопаточного простору, кутів лопаток і поверхні лопаточної області. Масаж грудинно-реберного зчленування, мечоподібного відростка. Масаж плечових суглобів. Масаж спини палицями, тенісними м'ячами (мінімуму 10 хвилин), це вправа на розрядку, що виконується із партнером, одночасно вправу на близькість і дистанцію; м'яч переміщати по спині повільно (найкраще обома руками) і при цьому охоплювати всю спину. У цих областях найбільш часто зустрічається локалізація гіпертонусів, спазмів глибоких м'язів, що оточують хребет, що виникають як відгук на вплив несприятливих факторів стресу. Стан затиснення і напруженості м'язів потилиці, шиї і плечей спричиняє недостатнє надходження кисню до голови і головного мозку, викликане переривчастим і поверхневим диханням, зниження зорової працездатності очей, уваги і розумової активності, болі в очах або навколо очей, головні болі або напади мігрені, які посилюються, швидку стомлюваність. У всіх випадках надмірного напруження і спазмів м'язів і перевтоми дієву і швидку допомогу можуть надати масаж і акупрессура (точковий масаж - лікування і профілактика захворювань через тиск на певні точки тіла).

 

8. Масаж біологічно активних точок. Велика кількість біологічно активних точок, пов'язаних майже з усіма внутрішніми органами, розташована на підошві стоп. Механічне подразнення стопи нормалізує багато життєвоважливих  функцій організму, знімає втому, зміцнює м'язи і зв'язки стоп, гомілок. Під впливом масажу організм починає виробляти свої власні ліки, які дуже часто набагато ефективніше і безпечніше таблеток.

Магнітно-масажні, лікувально-профілактичні устілки «Акупунктурні» знижують стомлюваність і втому ніг, стабілізують тиск і роботу серця, активізують імунну систему, поліпшують пам'ять і роботу мозку. Устілки «Екостеп» - при взаємодії їх матричної топології з біологічно активними зонами стопи відбувається оптимальний перерозподіл функціонального навантаження всіх відділів людського організму, мобілізація локальних і системних регуляторних процесів. Вони оздоровлюють весь організм, перерозподіляють навантаження між відділами, відновлюючи порушені зв'язки. Це веде до профілактики різних патологій, підвищуються можливості саморегуляції і життєздатності організму.

На руках є точки і рефлексогенні зони, подібні тим, що розташовані на стопі. Нервові закінчення пальців рук і всієї долоні широко пов'язані з корою великих півкуль. На руках знаходиться багато точок і зон, які  мають заспокійливу і тонізуючу дію. Масаж рук зміцнює нервову систему: торкання або легке невпинне погладжування, натискання з використанням тяжкості пальців, глибоке натиснення, при якому на шкірі в області точки відзначається більш-менш глибока ямка. Плавне повільне й тривале натиснення діє заспокійливо, а різке, сильне і коротке - збудливо. Тривалість впливу - 0,5 -1 хвилина. Окрім проведення масажуючих дій руками, корисний масаж за допомогою «аплікатора  Кузнєцова», валика голчастого магнітного, масажерів «Каштан» і еластичних пружинних кілець, масажера «Краб», біотренажера «Антистрес»: під час спокійного видиху надягати на палець біотренажер, а під час вдиху - знімати, не можна залишати на пальцях без руху.

 

Вправи для розслаблення

 

1. «Біла хмара». Закрийте очі і уявіть, що ви лежите на спині в траві. Прекрасний теплий літній день. Ви дивитися в дивно чисте блакитне небо, воно таке незвичайне. Ви насолоджуєтеся ним. Ви насолоджуєтеся чудовим видом. Ви повністю розслаблені і задоволені. Ви бачите, як далеко на горизонті з'являється крихітна біла хмарина. Ви зачаровані  її  простою красою. Ви бачите, як вона  повільно наближається до вас. Ви лежите, і ви абсолютно розслаблені. Ви в ладу з самим собою. Хмарина дуже повільно підпливає до вас. Ви насолоджуєтеся красою чудового блакитного неба і маленької білої хмарки. Вона якраз зараз над вами. Ви повністю розслаблені і насолоджуєтеся цією картиною. Ви в повній гармонії з самим собою. Уявіть собі, що ви повільно встаєте. Ви піднімаєтеся до маленької  білої  хмаринки. Ви підіймаєтеся все вище і вище. Нарешті, ви досягли маленької білої хмарки і ступаєте на неї. Ви ступаєте на неї і самі стаєте маленькою білою хмаркою. Тепер і ви - маленька біла хмаринка. Ви абсолютно розслаблені, в вас панує гармонія, і ви літаєте високо-високо в небі.

 

2. «Посмішка». Знайдіть протягом дня час і посидьте кілька хвилин із закритими очима, намагаючись ні про що не думати. При цьому на вашому обличчі обов'язково повинна бути посмішка. Якщо вам вдасться утримати її 10-15 хвилин, ви відразу відчуєте, що заспокоїлися, а ваш настрій покращився. Під час посмішки м'язи обличчя створюють імпульси, благотворно впливають на нервову систему. Навіть, якщо ви здатні тільки на вимучену посмішку, вам від неї все одно стане легше. Посміхаючись, ми видозмінюємо тонус м'язів всього обличчя, а це в свою чергу змінює хід думок і емоцій, направляючи їх у потрібне русло.

 

Харчування для гарного настрою

 

Кращі нелікарські антидепресанти - низькокалорійні фрукти, смачні салати з них, заправлені йогуртом. Добре вживати мед і сухофрукти, особливо родзинки, шоколад. Завдяки психоактивній речовині - теоброміну, який входить до складу шоколаду,  підвищується  працездатність, випаровується смуток. В шоколаді містяться речовини, що стимулюють вироблення ендорфіну («гормону щастя»), вітаміни В1, В2, РР, F. Крім того, шоколад допомагає виробляти серотонін, який відповідає за наш настрій, якщо цієї речовини не вистачає, може розвинутися депресія.

При підвищеній тривожності, стресовому стані, в період адаптації рекомендується додавати в їжу вітаміни групи В, пити молоко на ніч. Витіснити депресію допоможуть багаті фолієвою кислотою (вітаміном В9) зелень, капуста, буряк, морква. Не менш корисні для відновлення сил і душевного спокою хліб з висівками, горох і квасоля, що містять велику кількість тіаміну (вітаміну В1). Саме брак цих активних сполук призводить до дратівливості і швидкої стомлюваності. Тонізуючу дію на організм надає напій з плодів глоду, шипшини, горобини чорноплідної, лимонника китайського (насіння). Плоди беруть у рівних кількостях, додають 1 ч.л. розтертого насіння лимонника, настоюють у закритому посуді протягом 2 годин, проціджують і п'ють цей напій 2-3 рази на день замість чаю.

Підвищена дратівливість, стомлюваність може бути викликана нестачею в організмі йоду. Заповнити його брак допомагають різні морепродукти, насамперед, морська капуста в будь-якому вигляді: свіжа, консервована в банках або сушена в порошку. Її добре додавати в салати, соління, запіканки (салат зі свіжих яблук з буряком і морською капустою, додати горіхи, заправити медом або майонезом). Корисно вживати в їжу морську сіль, йод міститься в ній у вигляді органічних солей в комплексі з іншими мікроелементами, тому він краще засвоюється і повільніше вивільняється з організму, ніж при вживанні йодованої кухонної солі. Рослинний засіб: лимон з медом, волоські горіхи з медом.

Лікування музикою

 

Цілющий вплив музики відзначали ще великі вчені Стародавньої Греції: Платон, Гіппократ, Аристотель та ін. На думку великого Авіценни, звуки, побудовані в гармонійну, зв'язну композицію, здатні підносити душу від слабкості до сили. Платон вважав, що музика допомагає виробити стійкий характер.

Як багато може музика! Спокійна і мелодійна, вона допоможе швидше і краще відпочити, відновити свої сили; бадьора і ритмічна підніме тонус, поліпшить настрій. Музика знімає роздратування, нервове напруження, активізує розумові процеси і підвищує працездатність. Музика усуває відчуття страху, злості, жалю, ненависті. Мелодії, приємні для людини, уповільнюють пульс, збільшують силу серцевих скорочень, знижують артеріальний тиск, збільшують активність білих кров'яних кульок. З метою лікування рекомендується складати музичні програми не більше, ніж з 4-5 творів загальною тривалістю 15-20 хвилин. Слухати програму краще з закритими очима, пісенний жанр для цих цілей не рекомендується. Щоб музика надавала оздоровчий ефект, її потрібно слухати наступним чином: лягти, розслабитися, закрити очі і повністю зануритися в музику; намагатися відмовитися від будь-яких думок, виражених словами; згадувати тільки про приємні моменти в житті; не слід засипати; після прослуховування музичної програми рекомендується проробити дихальну гімнастику і кілька фізичних вправ.

Для лікування затяжного стресу найбільше підійде спеціальна медитаційна  музика, в якій звучать голоси птахів, шум лісу, звуки дощу, джерельної води, дзижчання джмеля. Від дратівливості, неврозів японські лікарі пропонують музику П.І. Чайковського; від мігрені - «Весняну пісню» Мендельсона, «Гуморески» Дворжака, «Американець в Парижі» Гершвіна; головний біль знімає прослуховування полонезу Огінського; нормалізує сон сюїта «Пер Гюнт» Гріга; кров'яний тиск і серцеву діяльність нормалізує «Весільний марш» Мендельсона. Красива, гармонійна, ніжна і світла музика Моцарта, Генделя, Баха, Бетховена, Брамса, Ліста, Шопена, Штрауса, Сібеліуса та багатьох інших великих композиторів очищує свідомість, звільняє душу від негативних емоцій.

 

Рецепти великих ідей

 

1. Залишайтеся веселими. Коли ви жартуєте, ви даєте своєму розуму свободу розглянути незвичайні можливості. Радість допомагає заглушити внутрішнє судження, яке оцінює ідеї як безглузді. У творчій роботі веселий настрій  служить здоровому глузду.

 

2. Витрачайте час на будь-яке заняття. Що вам подобається робити просто так? Улюблені заняття пробуджують свідомість; виділіть час для хобі, і ви повернетеся до своєї роботи з новими силами.

 

3. Вирішуйте кілька задач. Один із секретів здатності швидко відновлювати фізичні та духовні сили полягає в тому, щоб завжди мати можливість переключитися на вирішення інших проблем. Це позбавить вас від нудьги.

 

4. Проводьте час в суспільстві. Озирніться навколо - на чию підтримку ви можете розраховувати? Знайдіть людей, які не тільки співчувають вашим прагненням, а й розуміють вас.

 

5. Не бійтеся суперництва. Зверніться до тих, хто здатний дати розумну пораду. Ваша ідея не обов'язково повинна звучати поетично або мати закінчений вигляд. Задайте щирі питання і будьте відкриті відповідям.

 

6. Завзято продовжуйте. Можливо, вам не приходять в голову нові ідеї - не засмучуйтеся, спробуйте внести зміни у вже існуючі проекти. Бах писав кантату щотижня, навіть коли був втомленим або хворим. Одні його твори істотно поступаються іншим, а деякі в значній мірі запозичені з його ранніх робіт. Але щотижня він додавав щось нове. Бах вважав, що «м'язи творчості»  потрібно регулярно тренувати.

 

7. Такі думки завжди допоможуть:

Я впораюся.

У мене вийде.

Я навчуся.

Все буде добре.

Я не буду боятися.

 

8. Здоровий сон - найкращий лікар. Одним із способів подолання стресу є нормальний повноцінний сон. Намагайтеся перед сном відкинути всі важкі, що накопичилися за день, думки. Щоб відчувати себе комфортно, необхідно спати не менше 8 годин на добу. Саме уві сні мозок часто підказує вам рішення ваших проблем, над якими ви безуспішно думали протягом дня.

 

 

6 способів підтримки дітей під час спалаху коронавірусу (COVID-19)

Поради психолога про те, як допомогти дітям впоратися з багатьма емоціями, які вони нині можуть відчувати

 

Коронавірусне захворювання (COVID-19) несе із собою тривожність, стрес і невпевненість. Особливо сильно їх відчувають діти різного віку. Різні діти справляються з такими емоціями по-різному. Але якщо у житті вашої дитини реальністю стали закриття школи, скасування подій або розлука з друзями, ваша любов та підтримка потрібні їй зараз як ніколи.

1. Будьте спокійні та ініціативні

«Батьки мають проявляти ініціативу та спокійно говорити зі своїми дітьми про коронавірусне захворювання (COVID-19), а також про важливу роль, яку діти можуть відігравати у підтримці свого здоров’я. Розкажіть їм, що хтось із вас в якийсь момент може відчути симптоми, які часто дуже схожі на застуду або грип, і що їм не потрібно надто лякатися цього. Батьки мають заохочувати своїх дітей повідомляти їх про погане самопочуття або про переживання через вірус, щоб батьки мали змогу допомогти»

«Дорослі можуть співчувати тому, що діти нервують і переживають через COVID-19. Запевняйте своїх дітей, що діти та молоді люди, як правило, легко переносять захворювання, які може спричиняти інфекція COVID-19». Також важливо пам’ятати, що багато симптомів COVID-19 можна лікувати. «У зв'язку з цим ми можемо нагадати дітям, що є багато ефективних речей, які ми можемо робити, щоб захистити себе та інших людей і при цьому краще контролювати обставини: часто мити руки, не чіпати обличчя та підтримувати дистанцію з іншими людьми». «Інша річ, яку ми можемо зробити – це допомогти їм подивитись навколо себе. Скажіть дитині: «Слухай, я знаю, ти відчуваєш справжнє занепокоєння через ймовірність зараження коронавірусом, але за допомогою тих речей, які ми просимо тебе робити – мити руки, залишатися вдома – ми також дбаємо про інших людей у нашій громаді. Ми думаємо і про людей навколо нас».

Як говорити з дітьми про COVID-19

Прочитайте наші поради про миття рук

2. Дотримуйтесь рутини (розпорядку дня)

«Діти потребують розпорядку. Ось так. І все, що ми маємо дуже швидко зробити зараз – це розробити новий розпорядок, аби кожен і кожна з нас спокійно прожили ці дні. Я наполегливо рекомендую батькам забезпечувати, щоб у дітей був розпорядок дня, який може включати в себе ігровий час, коли дитина може за допомогою свого телефону зв’язатися з друзями, та час, вільний від гаджетів. Також обов'язково має бути час на допомогу батькам із хатніми справами. Нам потрібно думати про те, що ми цінуємо, і вибудувати такий розпорядок, який це максимально відображає. Для наших дітей буде великим полегшенням жити за передбачуваним графіку і знати, коли вони мають працювати, а коли вони можуть пограти».

«Дітям 10-11 років запропонуйте створити розпорядок самостійно. Дайте їм подумати про ті речі, які слід включити в їхній день, а потім попрацюйте з тим, що вони створять. Що стосується дітей молодшого віку, все залежить від того, хто про них піклується (я розумію, що не всі батьки залишаються вдома, щоб це робити). Структуруйте свій день так, щоб спершу зробити всі потрібні дітям речі: від шкільних завдань до інших справ, а потім вже переходьте до інших речей. Для деяких сімей зробити всі рутинні справи на початку дня буде найкращою стратегією. Іншим сім'ям може бути краще розпочинати робочий день трохи пізніше, після довгого сну та спільного сімейного сніданку». Батькам, які не мають можливості слідкувати за тим, що роблять їхні діти протягом дня, докторка радить спільно з тими, хто піклується про дітей, подумати про різні варіанти розпорядку дня та обрати той, який спрацює найкраще.

«Будьте готові, що вони будуть дуже засмучені та дуже переживатимуть через втрати, які вони відчуватимуть. Підтримайте їх і кажіть їм, що відчувати сум – цілком нормально».

 

3. Дозвольте  дітям відчути свої емоції

Коли закриваються школи, це означає скасування шкільних вистав, концертів, спортивних матчів та заходів, пропуск яких через коронавірусне захворювання (COVID-19) стає приводом для сильного розчарування. Порада докторки Дамур номер один – дозвольте дітям посумувати. «У житті підлітків це великі втрати. Для них вони більші, ніж для нас, оскільки ми вимірюємо ці речі відповідно до свого життя та досвіду. Будьте готові, що вони будуть дуже засмучені та дуже переживатимуть через втрати, які вони відчуватимуть. Підтримайте їх і скажіть їм, що відчувати сум – це цілком нормально».

4. Запитуйте у дітей, яку інформацію вони отримують

Про коронавірусне захворювання (COVID-19) шириться багато дезінформації. «Дізнайтеся, що саме ваша дитина чула про захворювання і що з цього вважає правдою. Недостатньо просто повідомити своїй дитині точні факти про вірус, тому що якщо вона вже десь чула якусь дезінформацію, вона просто поєднає її з тим, що їй скажете ви. Тому важливо, щоб ви запитували, що саме ваша дитина вже знає про коронавірусне захворювання, і одразу допомагали дитині розбиратися, якщо бачите, що вона заплуталася. Дізнайтеся, що ваша дитина вже знає, і давайте перевірену інформацію, щоб привести дитину до правильного розуміння».

Якщо у них є запитання, на які ви не знаєте точної відповіді, не намагайтесь вигадати відповідь. Використовуйте це як можливість знайти інформацію разом. Використовуйте у якості джерел інформації веб-сайти організацій, яким можна довіряти – такі, як ЮНІСЕФ та Всесвітня організація охорони здоров'я.

Багато дітей стикаються з булінгом у школі чи в Інтернеті через спалах коронавірусного захворювання (COVID-19). Ваші діти мають знати, що ви завжди допоможете їм, якщо над ними знущатимуться. «Найкращий спосіб подолати будь-який вид булінгу – залучати свідків, – говорить докторка Дамур, –  Не слід очікувати, що діти самостійно дадуть відсіч кривдникам. Скоріше, ми повинні заохочувати їх звертатися за допомогою та підтримкою до друзів чи дорослих».

Тільки факти: Прочитайте інструкції для батьків щодо коронавірусного захворювання (COVID-19)

>> Як говорити з дітьми про булінг

5. Організовуйте радісні події

Коли мова йде про те, як впоратися із важкими емоціями, «привертайте до себе увагу своєї дитини і намагайтеся врівноважити розмови про почуття з радісними подіями. Дозвольте дітям відволікатися від смутку». Влаштовуйте раз на декілька днів ігрові вечірки або разом готуйте їжу. Докторка Дамур використовує час вечері для спілкування зі своїми дочками. «Ми вирішили, що збираємось вечеряти разом щовечора. Ми об'єднуємося в пари та розподіляємо обов'язки приготування сімейної вечері».

Підліткам слід дозволити деяку свободу у користуванні їхніми гаджетами, але не в будь-який час та за будь-яких обставин. Докторка Дамур радить сказати прямо своїй дитині про те, що ви розумієте, скільки зараз в неї з'явилось вільного часу, але проводити весь цей час у соцмережах через гаджети – це не дуже гарна ідея. «Запитайте свого підлітка: «Як нам із цим бути?». Запропонуйте йому скласти план користування гаджетами і скажіть, що ви думаєте про цей план»


6. Слідкуйте за власною поведінкою

«Звісно, батьки теж відчувають тривогу, а наші діти зчитують наші емоції, – пояснює докторка Дамур, – Я раджу батькам робити все, що в їхніх силах, аби керувати власною тривогою і не накручувати дітей власними страхами. Це означає, що іноді треба стримувати важкі емоції, особливо, якщо вони дуже інтенсивні».

Діти покладаються на своїх батьків у питаннях безпеки. «Важливо, щоб ми пам'ятали, що ми водії автівки, в якій наші діти – це пасажири. І тому навіть якщо ми відчуваємо занепокоєння, ми маємо керувати автівкою так, аби наші пасажири почували себе в безпеці».

 

Авторка інтерв'ю та статті – Манді Річ, контент-райтерка ЮНІСЕФ

 

Як підлітки можуть захистити свій психічний стан під час коронавірусу (COVID-19)?

6 стратегій для підлітків, які стикаються з новою (тимчасовою) нормою життя

Коли ти підліток, у житті й так багато складного, а коронавірусне захворювання (COVID-19) додає ще більше складності. Через закриття шкіл та скасування заходів багато підлітків пропускають деякі найважливіші моменти своєї молодості, а також повсякденні моменти, такі як спілкування з друзями та участь у житті класу.

Усі підлітки, які стикаються з життєвими змінами через спалах коронавірусу, які відчувають тривогу, ізольованість і розчарування, знайте: ви не самотні. Ми поговорили з експерткою з підліткової психології, авторкою бестселерів та оглядачкою щомісячного журналу New York Times, докторкою Лізою Дамур, про те, що підлітки можуть зробити, щоб попіклуватися про себе і захистити свою психіку.


1. Визнайте, що тривожитися – абсолютно нормально

Можливо, закриття школи та тривожні заголовки новин викликають у вас тривогу, але інші люди почуваються так само. Насправді, відчувати тривогу в такій ситуації – це абсолютно природно. «Психологи давно визнали, що тривога – це нормальна та здорова функція, яка попереджає нас про загрози та допомагає нам вживати заходів для захисту себе», – говорить докторка Дамур, –  «Відчуття тривоги допомагає вам прийняти рішення, які вам потрібно приймати зараз – не проводити час з іншими людьми, не зустрічатися з великими групами людей, мити руки і не торкатися обличчя». Ці відчуття допомагають убезпечити не лише вас, але й інших. Це також про те, як ми дбаємо про інших людей з нашої громади. Ми думаємо і про людей навколо нас».

Хоча тривога щодо COVID-19 цілком зрозуміла, переконайтеся, що ви отримуєте інформацію з надійних джерел (наприклад, з веб-сайтів ЮНІСЕФ та Всесвітньої організації охорони здоров’я) або перевіряєте там  будь-яку інформацію, яку ви можете отримати через менш надійні канали», – рекомендує докторка Дамур.

Якщо ви переживаєте, що у вас спостерігаються симптоми, важливо про це поговорити з батьками. «Майте на увазі, що захворювання, спричинені інфекцією COVID-19, як правило, протікають легко, особливо у дітей та молодих людей», – каже докторка Дамур. Також важливо пам’ятати, що багато симптомів COVID-19 можна лікувати. Вона рекомендує, щоб ви повідомили вашим батькам або дорослим, яким ви довіряєте, якщо ви почуваєтесь погано або переживаєте через вірус. Вони зможуть вам допомогти.

І пам’ятайте: «Є багато ефективних речей, які ми можемо зробити, щоб уберегти себе та інших людей і відчути, що ми краще контролюємо своє життя: часто мити руки, не чіпати обличчя та підтримувати дистанцію з іншими людьми»


2. Подумайте над тим, що може вас відволікти

«Психологи знають, що коли ми постійно перебуваємо в стресі або складних умовах, дуже корисно розділити проблему на дві складові: речі, з якими я можу щось зробити, та ті, з якими я нічого не можу робити», – говорить докторка Дамур.

Зараз дуже багато речей входять до другої категорії, і це нормально, але одна річ, яка може допомогти нам впоратися з цим – думати про інші заняття, які можуть нас відволікти. Докторка Дамур пропонує робити домашні завдання, переглядати улюблені фільми або лягати на ліжко з цікавою книжкою. Це дозволить відчути полегшення та збалансувати свій емоційний стан.

3. Знайдіть нові способи підтримувати зв’язок з друзями

Якщо ви хочете проводити час з друзями, коли ви підтримуєте дистанцію з іншими людьми, прекрасним способом зробити це є соціальні медіа. Будьте креативними: приєднуйтесь до челенджу Tik-Tok під назвою #safehands. «Я ніколи не недооцінюю креативність підлітків, – каже докторка Дамур, – Я переконана, що вони знайдуть способи зв'язатись один з одним в Інтернеті – нові способи, які вони не використовували раніше».

«Але необмежений доступ до гаджетів і соціальних медіа – це не дуже хороша ідея. Це не здорово, це проти здорового ґлузду, це може посилити вашу тривогу», – застерігає докторка Дамур, рекомендуючи підліткам спільно з батьками складати графік користування гаджетами.


 4. Зосередьтеся на собі

Ви хотіли навчитися робити щось нове, почати читати нову книгу чи повчитися грати на музичному інструменті? Зараз саме час зробити це. Зосередження уваги на собі та пошук способів провести час, який у вас з’явився – це продуктивний спосіб попіклуватися про ваш психічний стан. «Я склала список усіх книг, які я хочу прочитати, і тих речей, які я мала намір зробити», – ділиться докторка Дамур.

«Якщо виникає відчуття болю, найкращий вихід – це просто прожити це».


5. Проживайте свої емоції

Неможливість зустрічатися з друзями, займатися своїми хобі чи ходити на спортивні заходи неймовірно розчаровує. «Це масштабні потрясіння. Вони справді засмучують, і підлітки також від цього страждають», – говорить докторка Дамур. Який найкращий спосіб впоратися з цим розчаруванням? Дозвольте собі відчути цю емоцію. «Якщо виникає відчуття болю, єдиний вихід – це просто прожити це. Дозвольте собі відчувати сум. Якщо ви це зможете, ви почнете почуватися краще набагато швидше».

Різні люди по-різному проживають свої емоції. «Деякі діти починають займатися творчістю, інші хочуть поговорити зі своїми друзями, спільно пережити смуток, щоб це дозволимо їм відчути зв’язок між собою в той момент, коли вони не можуть бути разом особисто. Деякі діти можуть захотіти пошукати способи доставляти продукти харчування до благодійних організацій, які розповсюджують їжу», – говорить докторка Дамур. Важливо, щоб ви робили те, що вам здається правильним.


6. Будьте добрими до себе та інших

Деякі підлітки стикаються із булінгом та знущаннями в школі через коронавірус. «Найкращий спосіб подолати будь-який вид булінгу – залучити свідків», – каже докторка Дамур, – «Не слід очікувати, що діти та підлітки, які страждають від булінгу, самі почнуть протидіяти агресорам. Скоріше, ми маємо заохочувати їх звертатися до друзів чи дорослих за допомогою та підтримкою».

Якщо ви стаєте свідком булінгу над вашим другом чи подругою, зверніться до них і спробуйте запропонувати підтримку. Якщо нічого не робити, людина буде відчувати, що всі проти неї або всім байдуже до її проблеми. Ваші слова підтримки можуть змінити ситуацію.

І пам’ятайте: зараз нам як ніколи потрібно думати про те, що ми говоримо – зокрема, чи може це зашкодити іншим.

 

 

 

 

Рекомендації учням підліткового віку для ефективної міжособистісної взаємодії та дистанційного навчання під час карантину

 

üРежим дня під час карантину має приблизно співпадати з режимом у повсякденному житті без карантину.

 

ü Розпишіть свій час протягом дня, об’єднавши різні сфери: відпочинок, навчання, пізнання нового, фізичні заняття, час для особистої гігієни, спілкування з друзями по відео зв’язку, читання літературних джерел тощо.

 

üВиокремлюйте для себе на певний час у добі особистісні кордони, знаходячись постійно поруч з рідними вдома.

 

ü Спілкуйтесь з батьками на теми, які цікаві й важливі для вас.

 

ü Зрозумійте важливість поступового виконання навчальних завдань, без відкладання «на потім», адже потім накопичується психофізіологічне напруження, що може призводити до нервових зривів.

 

ü Постійне знаходження в замкненому просторі з близькими людьми передбачає спільну взаємодію. Тому важливо чути й вміти допомагати один одному спокійно.

 

ü Якщо відчувається внутрішня напруга або роздратування важливо фізично пострибати, побігати, присідати, а також можна малювати або писати про свої почуття й стан на аркуші паперу, потім порвати його та викинути у смітник.

 

ü Намагайтеся бути ближче до своїх рідних. Під час карантину кожен громадянин може стати більш об’єднаним зі своїми родинами. Спробуйте почути батьків з їх проханнями, потребами, бажаннями.

 

ü Продумайте, які спільні ігри, спільні дії можна зробити всією сім’єю (настільні ігри, волейбол паперовим м’ячем, кидання подушками, спільне малювання без слів на одному аркуші і т.д.).

 

ü Контролюйте час, проведений перед монітором комп’ютеру, планшету телефону. Пам’ятайте, відповідальність за ваше здоров’я на вас. Ставте будильник через годину нагадати про час відпочинку.

 

ü Пам’ятайте, що все минає і час карантину мине. Цей час можна використати с позитивом для себе і своєї родини. Для багатьох це новий досвід, але корисний для кожної особистості.

 

ü Важливо зрозуміти власну відповідальність під час карантину і спокійно займати свій час в умовах замкненого простору без супротиву й виходу на вулицю. Це не канікули, коли можна вільно гуляти, а час відповідальності кожного в самоізоляції.

 

ü Будьте здорові: у здоровому тілі здоровий дух!

 

 

 

 

 

 

              

 

 

 

            

 

 

 

 

 

Поради психолога

Більшість батьків замислюється, чи правильно вони виховують дитину. Звичайно, немає ідеальних батьків. Що потрібно зробити, щоб діти поводилися добре?
Діти вчаться, наслідуючи поведінку дорослих. Ваша поведінка - приклад для наслідування. Постарайтеся змінити ситуацію, а не дитину. Висловлюйте свої бажання позитивно. Скажіть дітям, чого ви від них очікуєте. А якщо ви чогось категорично не хочете, чітко поясніть чому.
Висувайте реальні вимоги. Запитуйте себе, чи відповідають вони віку дитини, ситуації, в якій вона опинилася. Поясніть причину свого рішення. Прагніть до компромісу у спілкуванні зі старшими дітьми, а з молодшими - використовуйте тактику переключення уваги.
 Вибирайте виховання без побиття та крику. Покарання не допоможуть дитині виробити навички самоконтролю і поваги до інших. Крик або постійні докори шкідливі і можуть призвести до психологічних проблем. Пам'ятайте: дитина може чогось навчитися, тільки коли спокійна, задоволена або в хорошому настрої. Допомагайте дітям вести себе краще, даючи їм вибір. Нехай вони самі вирішують, у що одягатися. Прислухайтеся до того, що говорить ваша дитина. Цікавтеся тим, що вона робить, що відчуває. І головне - не забувайте, що любов, повага і розуміння є найважливішими потребами всіх: і дітей, і дорослих.
 
 

 

Як зупинити потік “поганих” думок?

https://zatyshok.net.ua/5998/

 

Дихальна гімнастика

https://www.youtube.com/watch?v=67nsp58w284&feature=youtu.be

 

Комплект мнемотаблиць "Розкажи мені про..." Мнемотехніка допомагає дітям керувати процесом запам'ятовування, удосконалювати своє мовлення, сприяє розвитку асоціативного та образного мислення. уваги.

https://vseosvita.ua/library/prezentacia-komplekt-mnemotablic-rozkazi-pro-215170.html?fbclid=IwAR282FnaaK380-iZ34FEbM_fDnImJossVogi0h4XVNomd47I9chGgMNzpxE

 

Перший український сайт для батьків та дитячих психологів

https://dytpsyholog.com/

 

10 найкращих мультфільмів Pixar з глибоким психологічним змістом 

https://zatyshok.net.ua/5259/?utm_source=facebook&utm_medium=zatgor&utm_campaign=pixar

 

Позитивний мультик про те, як віра, підтримка та любов допомагають здійснювати мрії (відео)

https://zatyshok.net.ua/7151/?fbclid=IwAR01TvYWSh357FCgB6qtW9mUMkr57NLgvFeHnKHTmAyXnViui4GEo4RMJhM

 

13 найкращих мультфільмів про сімейні стосунки   https://zatyshok.net.ua/7310/?fbclid=IwAR1RJEcpqhFe3Q15kJfvIG2EmHlwH_IwYKCjKRYeZyjUEw71V3rC2Y31DWw

 

18 роликів, що допоможуть дітям впоратися зі стресом і заспокоїтися через розваги, розробив телеканал ПЛЮСПЛЮС разом із дитячим психологом Світланою Ройз. Мінімультики покажуть в ефірі, також вони доступні на Youtube.

 

https://www.youtube.com/user/plusplustv/videos

 

Щоб дізнатись, що вам радить простір, запустіть відео та натисніть на паузу, коли відчуєте потребу в цьому

https://www.youtube.com/watch?v=3b6cI8HbMSE&feature=youtu.be&fbclid=IwAR2KnD6BPPcoVMMdu4fqnerybF9KfLSLgT6NE01XKLODGnCKlMdSHyCy4OE

 

Учням: інтерактивна вправа «Розвиваємо уяву»

 

інтерактивна вправа «Згрупуй емоції на позитивні та негативні»

 

інтерактивна вправа «Знайди пару до різних предметів»

 

інтерактивна вправа «Знавці казок»

 

інтерактивна гра «Дружба»

 

Корисні підказки. Кругообіг добра в природі

 https://www.youtube.com/watch?v=yXEbKdpyaUk

 

Корисні підказки 2. Який друг справжній?

https://www.youtube.com/watch?v=TAbmgJYI8pE

Корисні підказки. Дружба

https://www.youtube.com/watch?v=au6zMAyHHmc

 

Корисні підказки. Якщо ти скоїв поганий вчинок

https://www.youtube.com/watch?v=213jhdgAF1s

Корисні підказки. Як зрозуміти іншого

https://www.youtube.com/watch?v=iovMqYW4iIU&t=4s

Корисні підказки 2. Про похвалу та критику

https://www.youtube.com/watch?v=QbSK-z6sR_g

 

Логіка від А до Я

https://logiclike.com/uk/cabinet#/course/logic

 

Розвиток міжпівкульних зв'язків

https://naurok.com.ua/rozvitok-mizhpivkulnih-zv-yazkiv-4219.html

 

    

http://kazkar.info/

 

 

 

 

 

ГРА НА РОЗВИТОК ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ “ЕМОЦІЙНИЙ КРОКОДИЛ”

 

 

Доведено, що EQ, емоційний інтелект, є більш важливим фактором для успіху людини, ніж IQ. Та більшість людей не можуть похвалитися високим його рівнем. Але є ХОРОША НОВИНА: емоційний інтелект можна цілеспрямовано розвивати протягом усього життя! І робити це можна, весело спілкуючись з друзями чи у колі сім”ї. Тож пропонуємо універсальну гру “Емоційний крокодил”. Для цього вам знадобляться  заготовити картки з назвами емоцій та почуттів. 
 
ПРАВИЛА гри 
У колі учасників, на підлозі чи на столі, покласти картки сорочкою догори (піктограми тут не грають, то їх заздалегідь видаліть з колоди). Кожен з учасників групи по черзі обирає картку наосліп, яку інші не бачать, і демонструє дану емоцію МІМІКОЮ, ТІЛОМ, ГОЛОСОМ, РУХАМИ. Учасники групи впізнають і називають емоцію. Хто перший відгадав, той наступний обирає картку. Якщо хтось не знає, як продемонструвати певне почуття, написане на картці, то може відкласти цю картку вбік і взяти іншу.
У цій грі немає переможених, усі ПЕРЕМОЖЦІ! Кожен має змогу у веселій невимушеній атмосфері тренуватися виражати почуття та емоції різними способами та розпізнавати їх в інших людей, розвиваючи емоційний інтелект.
Бажаємо успіхів і приємного спілкування!


ГРА "ДЕРЕВО ЕМОЦІЙ"

 
Протягом дня ми відчуваємо величезну кількість різних емоцій, а дитина відчуває їх ще більше. І не всі вони бувають позитивними, є ще образа, злість, смуток. Все треба обов’язково промовляти. Якщо прикро – треба поговорити, виговоритися. Тільки не зопалу, коли можна випадково когось образити, а коли «хвиля» обурення спаде.
Ось один з варіантів, як можна допомогти висловити емоції.
Можна намалювати велике дерево (без листочків). Потім повісити на двері в кімнату чи просто на видному місці. У цього дерева буде кілька важливих завдань. По-перше, воно допоможе краще висловити почуття, яке виникло в тій чи іншій ситуації, по-друге, інші члени і сім’ї і присутні люди знатимуть які емоції відчуває автор.

Окремо разом з дитиною потрібно намалювати листочки з емоціями і по мірі необхідності приклеювати «свій настрій». Або можна завантажити тут готовий варіант.
Можна для кожного члена сім’ї зробити своє дерево або одне велике, а у кожного буде «своя гілка».
Для підлітків можна зробити окремий напис «Не чіпати», або «Хочу побути сам». А батьки в свою чергу повинні поважати почуття дитини.

 

Вправи 

«Частини мого «Я» або рольова карта»

 

Підберіть зі свого архіву кілька фото, на яких зображені ви в різні періоди життя.

Розгляньте фото в різних ролях. Оберіть найкращий знімок. Назвіть всі ролі, відображені на відібраних фото.

- Яка роль для вас  сьогодні найактуальніша?

- Які емоції, почуття, настрої відображені на вибраних фото? Опишіть їх. Які ролі ви найчастіше виконуєте сьогодні?

- Чи легко було обирати фотографії?

- Які почуття викликала ця вправа?

 

 

Гра з папірцями на лобі під назвою "Хто я?"

 

 

Гра невигадлива і дуже смішна. Вам знадобляться клейкі стікери і ручки.

Завдання кожного учасника написати на листку слово на задану тему: це можуть бути тварини, казкові герої, відомі особистості, герої фільмів.

Загадавши слово, кожен гравець клеїть його на лоб сусідові. Учасник не знає, що написано у нього на лобі. Він повинен відгадати своє слово за допомогою навідних запитань, на які можна відповісти тільки "так" або "ні".

Наприклад: "Я людина?", "Я вигаданий герой?", "Я герой фільму?", "Я чоловік?"...

Гравець може ставити питання про себе, поки він "вгадує", тобто поки на його питання відповідають "так", як тільки йому дадуть "ні" - хід переходить до наступного гравця. Виграє той, хто відгадає "себе" першим, хто залишиться останнім - повинен зобразити слово на лобі.

Повірте, гра є дуже динамічною та веселою, обов'язково спробуйте.

"Хто я?": Де придбати гру

Зазначимо, що оригінальна гра – майже безкоштовна. Вам знадобляться стікери та ручки. Проте, індустрія настільних ігор не стоїть на місці і на прилавку книжкових магазинів чи магазинів іграшок можна знайти аналоги цієї гри. Там можна завдяки картам розіграти спеціальні обручі, які кріпляться на голову, та без вигадок та фантазії спокійно грати у запропоновані варіанти.

Проте, повірте, набагато веселіше грати в оригінальну гру.

 

    Вправа  «Мандала»

                                                            

Мандала – малюнок в колі.

Підготуйте для роботи аркуш А4 з обведеним простим олівцем контуром кола, фарби, пензлики, склянку для води.

Намалюйте малюнок в колі. Думайте про щось приємне. Важливо отримати від цієї роботи задоволення.

Дайте відповіді на питання:

 

  1. Що ви створили
  2. Як ви можете назвати свою роботу?
  3. Які відчуття вона викликає у вас в даний момент?
  4. Які почуття ви переживали в процесі роботи?
  5. Якби малюнок міг говорити, щоб він вам сказав?

 

 

 

 

 

 

ЯК ПІДГОТУВАТИСЯ ДО ЗДАЧІ ЗНО . ПСИХОЛОГІЧНІ ПОРАДИ

Задовго до ЗНО

  • Спочатку підготуй місце для занять. Забери зі столу усі зайві предмети, зручно розклади свої зошити, підручники, ручки тощо.

 

  • Можна доповнити інтер’єр кімнати жовтим та фіолетовим кольорами, оскільки вони підвищують розумову активність. НЕ потрібно перефарбовувати стіни, а достатньо картини, занавіски, серветки,  лампи, тощо.  Також цікаво зауважити, що за твердженням вчених запах лимону у вашій кімнаті підвищує розумову працездатність на 20%.
  • Склади план своєї роботи.  Перед тим визнач -  Хто ти є ? -  сова чи жайворонок.  Склади  план занять на кожен день. Важливо чітко знати, що ти робиш і не говорити усім оточуючим:  « Я займаюся чи готуюсь» , а « Я вивчаю саме певний розділ, конкретний матеріал».

 

  • Починай із найважчого, але посильного. Легше і приємніше залишай на після обіду.

 

  • Змінюй заняття із відпочинком. Психологи встановили, що оптимальна тривалість заняття 30-40 хв. Максимум уваги досягається після 10-15 хв. від початку роботи. Тривалість перерв у першій половині дня  не повинна перевищувати 5-10 хв. У другій половині дня тривалість кожної наступної перерви збільшуйте на 5 хв. Не забувай у час відпочинку робити зарядку, займатися спортом, робити короткі прогулянки, допомагати батькам, тобто повністю відволікатися від навчання на короткий час.

 

  • Тренуйся щоденно робити тести. Роби це із секундоміром.

 

  • Не потрібно заучувати напам’ять певні тексти, вчися робити короткі записи, нотатки, регулярно їх переглядай.

 

  • Регулярно повторюйте матеріал, бажано через 10 хв, після того, як ви вивчали новий матеріал, а згодом через добу. Кожне  наступне повторення повиннно бути коротшим попереднього.

 

  • Займайся самопереконанням, При всій свій простоті, це є дуже дієва зброя. Повторюй про себе «Я знаю багато, я спокійний, я впевнений, я розумний і т.д. , я напишу добре тестування».

 

 День перед здачею ЗНО.

Багато хто вважає, що щоб повністю підготуватися до іспитів бракує одного дня.  Це неправильно.  Вже після обіду важливо  припинити готуватися, здійснити прогулянку на свіжому повітрі, прийняти душ, підготувати  одяг, документи, інші необхідні речі.

 

 У день ЗНО

  • Будь сконцентрованим. Не звертай уваги на поведінку оточуючих. Для тебе повинен існувати лише текст завдань і годинник.

 

  • Дій швидко, але не поспішай.  Перед тим як дати остаточну відповідь , двічі прочитай завдання, переконайся, що ти правильно зрозумів, що від тебе вимагається.

 

  • Спочатку берись за ті завдання, у правильності відповідей на які ти не сумніваєшся.

 

  • Пропускай!  Потрібно навчитися швидко пропускати важкі  і незрозумілі завдання, щоб згодом до них повернутися.

 

  • Читай завжди уважно завдання до кінця.  Розуміти завдання з перших слів і добудовувати закінчення за допомогою власної уяви – це надійний шлях до помилок.

 

  • Думай лише про поточне завдання. Коли ти бачиш нове завдання, забуть про попереднє.

 

  • Якщо попереднє завдання тобі не під силу, забудь про цю проблему. Наступне завдання це шанс набрати додаткові бали.

 

  • Використовуй методику виключення.  Якщо не знаєш правильної відповіді , то можна розпізнати усі невірні відповіді в силу їхньої абсурдності.

 

  • Заплануй два круги. Завжди перевіряй себе. Навіть якщо відповідь легка і однозначна на перший погляд.

 

  • Вгадуй. Довірся власній інтуїції і вона разом із твоїм  логічним мисленням  допоможе тобі.

 

 

Рекомендації учням 9 та 11х класів щодо психологічної готовності до складання ДПА та ЗНО

ЯК ЛЕГШЕ ЗАПАМ'ЯТТАТИ МАТЕРІАЛ?

1. Не завжди що більший обсяг матеріалу, то важче його запам'ятати. Великий уривок вивчати корисніше, ніж короткий вислів.

2. Запам'ятати легше те, що розумієш.

3. Розподілене заучування краще від кон­центрованого. Учіться з перервами, а не все підряд, краще помалу, ніж одразу.

4. Більше часу витрачайте на повторення по пам'яті. Це ефективніше за просте бага­торазове читання.

5. Якщо працюєте із двома матеріалами — великим і меншим — розумно почи­нати з більшого.

ЯК УНИКНУТИ ХВИЛЮВАНЬ?

1. Запишіть на аркуші паперу, що вас не­покоїть. Покладіть його під подушку або в ящик столу на сім днів. Доти, можливо, проблема вирішиться сама собою або її вже розв'яжете ви.

2. Запитаєте себе: «Чи допомагає хвилю­вання впоратися із ситуацією?». Коли ви зрозумієте, що ні, придумайте щось, що дійсно могло б зарадити.

3. Якщо Ви можете порадитися з батьками, зробіть це. Попросіть їх підтримати вас. Якщо Ви не можете поговорити з батьками -  знайдіть іншого дорослого, якому ви довіряєте, і поговоріть з ним або з нею. Удвох Ви, напевно, придумаєте розумний план, як впоратися з вашими хвилюваннями.

4. Пам'ятайте: занепокоєння — це емоція, а не метод вирішення проблем.

5. Якщо ваші переживання стали нав'язливими, зверніться до шкільного психолога.

ЯК ПІДТРИМАТИ ПРАЦЕЗДАТНІСТЬ?
1. Чергуйте розумову і фізичну працю.

2. У гімнастичних вправах перевагу слід віддавати перекиду,  стійці на голові, оскільки посилюється притік крові до клітин мозку.

3. Бережіть очі, робіть перерву кожні 20-30 хвилин (відвести очі від книги, поглянути вдалину).

4. Мінімум телепередач та роботи за комп’ютером!

 

Поради батькам

  1.  Не підвищуйте тривожність учня напередодні екзамену або тестування, не критикуйте його після іспиту. Це може негативно вплинути на самооцінку та характер підлітка.

 

  1.  Підбадьорюйте дитину, хваліть за те, що вона робить добре. Переконуйте, що добре скласти іспити їй під силу. Пам’ятайте, що чим більше учень буде боятися невдачі, тим  вірогідніше він допуститься помилок.

 

  1.  Спостерігайте за самопочуттям  вашої дитини, ніхто крім вас не в змозі вчасно попередити  перевантаження та погіршення стану здоров’я учня.

 

  1.  Поясніть дитині важливість змін діяльності від активної інтелектуальної роботи до відпочинку та релаксації.

 

  1.  Зверніть увагу на харчування учня  під час інтенсивного інтелектуального навантаження, йому потрібна поживна та різноманітна їжа та збалансований комплекс вітамінів. Такі продукти як риба, сир, горіхи, курага стимулюють роботу головного мозку.

 

  1. Зберігайте тишу, зведіть до мінімуму фактори, що можуть відволікати дитину від занять.

 

  1. Частіше цікавтеся, як проходить підготовка, що хвилює учня, створюйте сприятливу атмосферу  для ефективної роботи.

 

ПОРАДИ ВИПУСКНИКАМ

{  Вчіться керувати своїми емоціями. Наш мозок наказує виробляти гормони стресу на будь-який подразник, що загрожує нашому спокою.

{c  Використайте найпростішу йогівську вправу. Заплющте очі й подумки перенесіться на берег океану. Підніміть руки вгору і розведіть їх у боки, уявляючи, як у них входить енергія. Складіть їх одна на одну біля пупка (ліва рука знизу). Ваш мозок насичується киснем і заспокоюється.

{c   Усміхайтеся, навіть якщо вам не дуже хочеться. Сміх позитивно впливає на імунну систему.

{c Не забувайте хвалити себе щоразу, коли вам вдається впоратися із хвилюванням.

{c Живіть активно. По-перше, активні рухи не дають накопичуватися адреналіну, по­-друге, відволікають від негативних думок: «Я не здам», «Я не знаю» тощо.

{c  - Стежте за пульсом - його оптимальна частота розраховується за формулою: 180 мінус ваш вік.

{c        Не одягайте на екзамен червоний одяг. Цей колір підвищує кров'яний тиск, він небезпечний для гіпертоніків. Коли людина сидить у кімнаті, де багато червоних пред­метів, то вона починає безпричинно дратуватися. А коли людина одягає червоні речі, то навпаки, в неї додається бадьорості й активності. Тобто якщо ви одягнете на екзамен червону річ, то почуватиметеся впевненіше, але в екзаменатора ваш вигляд викликатиме роздратування.

Шановні випускники!  Вдало підготуватися до ЗНО, ДПА, перебороти невпевненість, лінь, страх — це теж маленька перемога на великому шляху життя. Дозвольте собі мати далеку й високу мрію про майбутнє, вчіться працювати над собою й досягати мрії. Ви можете захотіти стати багатим і впливовим,  неперевершеним видатним актором, знавцем багатьох іноземних мов, мандрівником, винахідником чи президентом, і тоді докладете більше зусиль для розвитку своїх здібностей та загартування характеру, бо знатимете, заради чого це робите. Пам'ятайте — перемога не завжди приходить до найсильнішого чи найспритнішого, але рано чи пізно вона приходить до того, хто повірить у себе.

Успіхів вам ! 

 

 

Хитрощі для зняття психологічного напруження, зниження тривожності

Є багато маленьких хитрощів, які допоможуть людині впоратися з емоційним перевантаженням:

1. Порахуйте до 10 та лише потім повертайтеся до травматичної ситуації.

 

2. Простежте за своїм диханням. Повільно вдихайте й на деякий час затримайте дихання. Видихайте поступово, через ніс. Прислухайтеся до своїх відчуттів.

 

3. Наберіть води та повільно випийте воду, сконцентруйтеся на своїх відчуттях води.

 

4. Знайдіть якийсь невеличкий предмет і уважно розгляньте його не менше чотирьох хвилин, ознайомлюючись з кольором, формою, структурою так ретельно, щоб можна було уявити предмет із заплющеними очима.

 

5. Погляньте на небо, розгляньте все, що ви бачите на ньому.

 

6. Змочіть обличчя холодною водою.

 

7. Вийдіть з того приміщення , де вас знайшов стрес.

 

Для того, щоб ці методи допомогли, їх треба знати напам’ять і постійно виконувати.

 

 

 

Як обрати професію?

 
 
 
ПОРАДИ СТАРШОКЛАСНИКАМ
 
Для багатьох старшокласників, в житті настає важливий момент,
а саме — вибір професії. Для сучасного старшокласника визначитись
з вибором майбутньої професії, а отже, і власної долі, є завданням дуже складним.
Якщо ви ще не визначились з професійним напрямком, можна
 
зробити наступне:
 
 Запишіть усі професії, які подобаються.
 Оберіть з них, ті, які максимально збігаються з власними бажаннями та можливостями (можливо їх буде декілька).
 Запишіть якості, якими ви володієте для обраної професії.
 Запишіть чого ви зможете досягнути в обраній професії.
 Пройдіть профорієнтаційне тестування, для визначення професійної направленості.
 Порадьтесь з батьками, щодо обраних професій, але пам’ятайте —
вибір за вами.
Якщо вже приблизно з вибором визначились, то можна зробити
 
наступний крок:
 
 Відвідати Дні відкритих дверей різних навчальних закладів, там
можна отримати більш детальну професійну інформацію щодо професії.
 Поспілкуватись зі студентами, які закінчують навчання.
 Зібрати якомога більше інформації про обрану професію.
 
Оцінити свій вибір за допомогою формули вибору професії
 
Щоб прийняти правильне рішення, необхідно врахувати безліч
факторів, а саме: свої бажання, психологічні особливості й можливості, потреби суспільства.
ХОЧУ — бажання, інтереси, прагнення.
МОЖУ — здібності, таланти, стан здоров’я.
 
ТРЕБА — стан ринку праці, перспективи та соціально-
економічні проблеми регіону.
 
Зона оптимального вибору професії перебуває в ділянці перетину
особистих бажань, інтересів людини, її здібностей і соціально-
економічних потреб суспільства в спеціалістах певної професії.
Потрібно врахувати також помилки, яких припускаються при
 
виборі професії:
 
 Вибір професії “за компанію” (під впливом товаришів).
Буде добре, якщо ваші інтереси збігаються з інтересами вашого
товариша. Тоді й вибір виявиться правильним. В іншому разі, робота
не приноситиме ані радості, ані задоволення і вас чекає розчарування. І обов’язково настане момент, коли ви вимушені змінити попередній вибір. Врахуйте особливості свого характеру, здібності, навички, а не просто слідуйте за своїм товаришем.
 Існуючі думки про престижність професії.
Ви з дитинства, напевно, пам’ятаєте слова: “Всі професії важливі, всі
професії потрібні”. В суспільстві існують професії, які є важливими, але непрестижними. Проте, на жаль, не завжди оволодіння модною
 
професією означає, що вона буде приносити задоволення, відповідатиме вашим здібностям та інтересам. Ви просто змарнуєте час.
 Перенесення ставлення до людини, представника тієї або іншої
професії, власне на професію.
При виборі професії слід звернути увагу на особливості певного виду
діяльності, а не обирати професію тільки тому, що тобі подобається
людина, яка займається тим видом діяльності. Приємна в спілкуванні
людина, яка може із захопленням розповісти про свою роботу,-
це чудово. Але це не означає, що ви отримувати від подібної роботи
таке ж задоволення.
 Захоплення тільки зовнішньою стороною професії.
За легкістю, з якою актор створює на сцені образ, стоїть напружена,
буденна праця. Тому серйозний підхід до вибору професії припускає
вивчення її з усіх сторін.
 Застарілі уявлення про характер праці у сфері виробництва.
За сучасних умов виробництва практично всі професії тією або іншою
мірою пов’язані з використанням комп’ютера, організаційної техніки,
впровадження інноваційних технологій. Тому, за колишньою назвою
професії ховається цілком новий її вигляд. Це інший характер, інші
умови праці, інші вимоги до знань, здібностей людини.
 Невміння або небажання розбиратися у своїх особистісних
якостях (схильностях, здібностях).
Не бійтеся й не лінуйтеся розібратися у своїх здібностях, схильностях.
У разі необхідності зверніться за консультацією до психолога, спробуйте свої сили в різних напрямках діяльності. Можна оцінити свої здібності, пройшовши психологічні тести на профпридатність.
Це може зміцнити вашу думку щодо обраної професії або, навпаки.
 
 Недооцінювання своїх фізичних особливостей.
Існують професії, до яких висуваються певні медичні вимоги. Медичні протипоказання можна з’ясувати у медичних працівників.
 
Знайти своє покликання – джерело щастя!
 
Обираючи професію:
 Ознайомтесь з інформацією про світ професій, визначте
сферу діяльності, яка вас цікавить.
 Складіть уявлення про свої інтереси, здібності, нахили.
 З’ясуйте, чи відповідає стан вашого здоров’я вимогам обраної
професії.
 Довідайтесь, де можна здобути професію відповідної
кваліфікації.
 Визначте кілька професій, які подобаються, до яких є потяг,
існують принципові можливості успішного їх освоєння й
працевлаштування.
 Прислухайтеся до думки батьків, вчителів, друзів, та
аналізуйте їх.
 Визначте фізичні та психологічні якості, необхідні для кожної
професії.
 За бажанням можете звернутися до психолога з проханням
визначити (дослідити) ваші інтереси, здібності, тип
темпераменту, особливості пам’яті, уяви тощо.
 Прислухайтеся до власних відчуттів та інтуїції.
 Зробіть свій вибір.
 Упевнено йдіть до мети.
 Професійних вам успіхів і досягнень!

 

 

КОРИСНІ ПОСИЛАННЯ

Профорієнтація - wym-1585499913394

Державна служба зайнятості -  http://profi.dcz.gov.ua/tests/

Платформа з тестуваннямиhttp://proforientator.info/

Тест на визачення особистості 

https://www.16personalities.com/uk/bezkoshtovnyy-test-na-vyznachennya-osobystosti

Відеоролик на тему: «Як обрати професію майбутнього?» Тамара Сухенко

https://www.youtube.com/watch?v=1bpaOg8J_Ug

КРОК ДО САМОВИЗНАЧЕННЯ. ТЕСТУВАННЯ

http://prof.osvita.org.ua/uk/determine/testing/index.html

 

 

ПІДВИЩУЄМО САМООЦІНКУ. ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ.

 

lion-in-mirror2

 

"Найважча віра - це віра в себе" - говорить народна мудрість. І дійсно, все частіше можна зустріти людей, чия самооцінка дуже низька. Навіть існує стереотип, що збентеження, сумніви і сором'язливість - це вірні супутники кожного ввічливої і самокритичної людини. Але одна справа - бачити свої достоїнства і боротися з недоліками, і зовсім інша - виявляти в собі все нові і нові мінуси.

Впевненість у своїх силах формується у людини ще в дитинстві - малюк вчиться робити перші кроки, говорити, дружити ... З'являється окрилююче відчуття: «Я можу! Я гідний! » І добре, якщо батьки допоможуть цьому почуттю зміцніти, підбадьорюючи малюка в скрутних ситуація: « Ми любимо тебе, не дивлячись ні на що », « Все вийде ». Це допомагає дитині сформувати позитивне ставлення до самого себе: «Я хороший, я любимий, я потрібний».

Адже на нашу самооцінку впливає, перш за все, думка оточуючих людей. Необережні зауваження, грубі жарти, а то й навмисне хамство можуть змусити не тільки дитину, але і дорослого зневіритися в собі. І якщо Ви все частіше вголос чи подумки вимовляєте фрази: «Я не гідний», «Все в мені - погано», «Я - невдаха» - значить, прийшов час підвищувати самооцінку. Адже без неї не вийде бути щасливою і гармонійною людиною.

 

Але для початку давайте розберемося з трьома головними міфами, які заважають нам підвищити свою самооцінку.

 

Міф перший: занижена самооцінка - це назавжди. Навпаки, багато акторів, політиків і музикантів змогли довести своїм прикладом, що впевненість в собі досяжна. Вони побороли свої комплекси, а значить - це під силу кожному.

Міф другий: підвищивши самооцінку, я ризикую стати нахабним і самовпевненим типом, від якого іншим одні неприємності. Але впевненість - не значить самовпевненість. Той, хто вірить в себе - спокійний і чемний, а значить - приємний у спілкуванні.

Міф третій: підвищення самооцінки - процес довгий, нудний і трудомісткий. Навпаки, підвищити самооцінку можна за лічені місяці, причому роблячи це в цікавій формі. А як саме - зараз дізнаєтесь.

 

Як підвищити самооцінку. Прості правила.

По-перше, необхідно перестати порівнювати себе з іншими. Кожна людина - унікальна, і вже одним цим хороша. Краще ведіть «Щоденник власних перемог», куди слід заносити все те, чого Вам вдалося домогтися за день, тиждень, місяць.

По-друге, намагайтеся спілкуватися з впевненими в собі, відкритими і доброзичливими людьми. Вони буквально заражають оптимістичним ставленням до життя. А від агресивних критиканів і злісних циніків краще триматися подалі: їх Ви не переконаєте, а настрій собі зіпсуєте.

По-третє, намагайтеся використовувати тільки позитивні судження про себе: замість «Я не впевнений», слід говорити «Я впораюся». І ніколи не принижуйте свої достоїнства на людях. За компліменти дякуйте щирим «Спасибі, мені дуже приємно», замість «Ой, та годі Вам, Ви мене бентежите".

По-четверте, перестаньте кожен раз виправдовуватися. Краще спокійно поясніть, чому Ви поступили саме так, а не інакше. Якщо ж Ваш вчинок дійсно заподіяв комусь шкоду - досить виправити наслідки. Це краще, ніж молити про прощення і посипати голову попелом.

По-п'яте, будьте вірні собі, своїм поглядам і захопленням. Той, хто тільки й робить, що виправдовує очікування інших, рано чи пізно втратить себе. А ось багатогранна особистість зі своїми принципами і хобі цікава практично всім. Кожен має право бути таким, яким він є.

По-шосте, ставте собі досяжні цілі. Той, хто заганяє себе в рамки і надто стислі строки, завжди відчуває себе переможеним. Робіть на шляху до мети зупинки - і сили заощадите, і без поспіху знайдете оптимальний варіант вирішення проблеми.

По-сьоме, не бійтеся брати на себе відповідальність. Як тільки Ваші дії почнуть приносити плоди, самооцінка підвищиться сама собою. Адже успіхи оцінять по гідності не тільки оточуючі, але і Ви сам. До того ж, повсякденні справи відволікають від негативних думок - зайнятій людині просто ніколи сумніватися, вона діє і радіє своїм успіхам.

Дотримуйтесь цих правил! Почніть підвищувати свою самооцінку прямо зараз - почитайте спеціальну літературу або порадьтеся з психологом - і у Вас все вийде!

 

 

Як правильно казати "ні".

Якщо ви боїтесь комусь відмовити, значить не дозволяєте собі бути "поганими". І скоріше за все, це тягнеться ще з дитинства.
Коли ви ввічливо відмовляєте людині, ви можете позбавити себе від марно витрачених годин, днів або навіть місяців вашого особистого часу. Таким чином, ви не потрапите в так звану пастку обіцянок.
Слово «ні» жодним чином не порушує норми пристойності, а в деяких ситуаціях навіть зміцнює їх.
Ви не тільки маєте право сказати «ні», а також і передумати, коли вже погодилися. Адже за своє здоров’я й емоційний стан перш за все відповідати вам, а не комусь іншому.
 
«Ні» чи «так» – це завжди вибір, на який має право кожен.

 

 

 

 

 

 

 

 2018 - 2019 навчальний рік

«Не можна  вилікувати  тіло – не лікуючи  душу, і  навпаки:    вилікувати  душу  неможливо зневажаючи  тіло»  / Гіппократ/

 

            Багато  хто з  нас живе  з  відчуттям болю від  якого потерпає і  тіло і душа. Що  ми  зазвичай  робимо, вперше  відчувши  біль? Починаємо  ковтати  пігулки, ніби  говорячи йому: «Замовчи,  я не  бажаю  тебе чути!». І на  якийсь час   біль змовкає, але потім обов’язково дає  про  себе  знати з наростаючою  силою,  переростаючи  в    значно  серйознішу  проблему,  яку тільки  пігулками  не  заглушити.

       Чому?

       Тому, що  будь - який біль означає,  що  ми  в  повсякденній  суєті  забули, власне,   про  себе.

     Забули,  що  шлях  до  благополуччя, здоров’я і  процвітання  починається  з маленького  кроку  на  зустріч  собі. З бажання розплутати  клубок життєвих  негараздів, розчарувань та тривог. З відновлення  глибинної  любові  і  поваги  до  самого себе.

       Все можливо, тільки  не варто  залишатись  один на один зі  своїми  проблемами, адже є психологія -  наука, що протягом  віків допомагала людині знаходити  вихід  із  найскладніших  ситуацій.  Довіртесь собі, дозвольте  психологу  вам допомогти, адже Ви  варті  того,  щоб бути  щасливими.      

       Тому – індивідуальна  консультація у психолога  - це час, який належить тільки Вам!      Це час та місце, де можна вільно думати та відчувати,  аналізувати та змінюватися  ефективно  вирішуючи  всі свої  життєві проблеми.

        На консультації у психолога Ви зможете зрозуміти, чому виникають складнощі та проблеми у Вашому житті та як їх можна уникати або долати.

      Це можливість поміркувати про себе та своє життя, можливість визначитися з тим, як саме ви хочете жити, які стосунки з навколишніми мати, як зробити своє життя наповненим енергією та натхненням. 

На  консультації  у  психолога  ви  завжди  знайдете:

  -  увагу;

  -  конфіденційність;

  -  необхідну допомогу та  підтримку

        Психолог  не дає конкретних  порад, не  оцінює «правильно – неправильно», «добре – погано».  Психолог використовує  свої  знання, навички, практичний  досвід,  щоб допомогти  Вам побачити  та  усвідомити причини своїх проблем та  шляхи  їх  вирішення.

 

 

 

                                     

 Батьківські заповіді

 

       Час іде, діти ростуть.... Не зоглядишся, як вони вже на порозі самостійного життя. Чи правильно ти виховав свою дитину? Думаєш і розумієш, що все ж  щось упущено.... А час назад не повернеш. Тому наступні поради, можливо, допоможуть батькам уникнути помилок у вихованні дітей.

 

1. Діти - наше дзеркало. Ні в якому разі не можна вести себе так, як ми не хочемо, щоб поводилися наші діти.

2. Не примушуй дитини зробити те, що зробити дійсно необхідно. Одного такого разу достатньо для того, щоб дитина перестала робити це за власним бажанням.

3. Не кажи, що не будеш любити малюка в разі неслухняності!

4. Не кажи, що тобі все одно.

5. Ні в якому разі не намагайся домогтися свого, лякаючи дитину.

6. Не критикуй дитину (адже віна найкраща!).  Критикуй сам поганий вчинок.

7. Завжди пояснюй, чому в даній ситуації необхідно вчинити саме так.

8. Якщо немає можливості пояснити відразу, пообіцяй, що поясниш пізніше і обов'язково виконай обіцянку.

9. Не налаштовуй дитини проти когось, не «грузи» своїми проблемами.

10. Не роби все за дитину, дай їй можливість самовиражатися і осягати світ на своїх помилках.

11. Не нехтуй ласками.

12. Заохочуй індивідуалізм, поважай думку дитини.

13. Не критикуй нікого в присутності дитини.

14. Не критикуй дитини та чоловіка у присутності сторонніх.

15. У випадку дитячої агресії:

а) допоможи малюкові висловитися, сказати про свої почуття;

б) знайди прийнятний спосіб виплеску агресії (наприклад, бій подушками);

в) якщо малюк вчинив погано, необхідно не розлютитися, а турбуватися і образитися.

16. Поважай почуття близьких, всі ми люди і маємо право як на позитивні , так і на негативні емоції.

17.Обговорюй  в сім'ї всі виникаючі проблеми.

18.Відповідай дитині про відносини батьків, але ..

19. Не дозволяй дитині втручатися у відносини батьків, ставати на чиюсь сторону.

20. Не відмінюй покарань, даних чоловіком.

21. Визнавай авторитет чоловіка в якихось питаннях.

22. Підтримуй авторитет чоловіка в очах дітей.

23. Щиро цікався як радощами, так і печалями дітей і чоловіка.

 

Ці 6 порад психолога допоможуть полегшити адаптаційний період першокласника в школі, а також підкажуть батькам правильну лінію поведінки на цьому новому етапі життя.

  1. Зберігайте спокій і впевненість в тому, що все буде добре. Звичайно, кожна мама чи тато хвилюються за свою дитину, особливо в такий відповідальний момент – перший раз в перший клас. Але пам’ятайте, що саме своїм настроєм і своїми думками, ми формуємо у дитини установку на майбутнє навчання в школі. Тому намагайтесь продемонструвати дитині свою впевненість в тому, що все буде добре, свій спокій і віру в сина/дочку. Ні в якому разі не лякайте дитину школою, стримуйте свої побоювання і острахи. Просто вірте в свою дитину і сприймайте її такою, як вона є.
  2. Формуйте позитивне ставлення до школи і вчителів, але водночас будьте чесними.Не варто ідеалізувати школу, говорячи, що там буде безмежно весело, цікаво, захоплююче. Слід говорити правду про можливі труднощі, про необхідність слухати вчителя, виконувати інструкції, які інколи не подобаються. Але обов’язково переконуйте дитину в тому, що все буде добре, що вона справиться, зможе знайти те, що їй до душі, знайде друзів і отримає радість від пізнання нового.
  3. Завжди позитивно відзивайтеся про школу і вчителів. Діти в такому віці все ще дуже залежні від батьківської думки. Вони складають свою думку, своє враження про щось нове (в даному випадку про школу) на основі висловлювань і ставлень батьків. Тому, якщо ви хочете, щоб вчитель став авторитетом для вашого першокласника, ніколи не говоріть поганого про нього при дитині. Це сприятиме гарній поведінці дитини в школі і додасть мотивації до навчання.
  4. Уникайте додаткових стресів і навантажень. Ніколи не відправляйте дитину одночасно в перший клас і якусь секцію або гурток. Початок навчання у школі і так є серйозним стресом для 6-7-річних дітей. Тому, якщо заняття спортом і музикою здаються вам необхідною частиною виховання вашої дитини, почніть водити її туди за рік до початку навчання або після того, як диина адаптується. Повноцінний відпочинок на цьому етапі дуже важливий. Тому нехай дитина проводить більше вільного часу на свіжому повітрі, граючись з друзями.
  5. Слідкуйте за режимом дня і повноцінним харчуванням. Розпорядок дня, який не змінюється, допоможе дитині швидше адаптуватися до нових умов. Якщо ваш першокласник – шестирічка, то бажаний і денний сон хоча б на одну годину. Особливо зверніть увагу на харчування дитини. У її раціоні повинні бути присутніми білки (м’ясо, риба, сир, яйця), молочні продукти, вершкове і рослинне масло, свіжі овочі і фрукти, соки. Організм зараз як ніколи потребує додаткової енергії, адже справитися і пристосуватися до нових умов – досить серйозне завдання.
  6. Будьте особливо уважними до почуттів дитини в перші місяці. Не пропускайте труднощі, які можливо, виникнуть у дитини. Слухайте сина/дочку, говоріть про школу, про події, про почуття. Намагайтеся разом знаходити шляхи, розповідайте про себе в шкільні роки. Будьте з дитиною більш терплячими і чуйними, щоб вона відчувала спокій і підтримку вдома.

 

 

 

Пам’ятка батькам першокласника

  1. Підтримайте в дитині його прагнення стати школярем. Ваша щира зацікавленість в його шкільних справах і турботах, серйозне відношення до його перших досягнень і можливих труднощів допоможуть першокласникові підтвердити значущість його нового положення і діяльності.
  2. Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він зустрівся в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
  3. Ваш малюк прийшов у школу, щоб вчитися. Коли людина вчиться, у нього може щось не відразу виходити, це природно. Дитина має право на помилку.
  4. Складіть разом з першокласником розпорядок дня, стежте за його дотриманням.
  5. Не пропускайте труднощів, які можуть виникнути у дитини на початковому етапі навчання в школі. Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні проблеми, постарайтеся впоратися з ними на першому році навчання.
  6. Підтримайте першокласника в його бажанні добитися успіху. У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б його похвалити. Пам'ятайте, що похвала та емоційна підтримка ("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно підвищити інтелектуальні досягнення.
  7. Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, його учбових справах, не соромтеся звертатися за порадою і консультацією до вчителя або шкільного психолога.
  8. Зі вступом до школи в житті вашого малюка з'явилася людина авторитетніша, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку першокласника про свого педагога.
  9. Навчання - це нелегка і відповідальна праця. Вступ до школи істотно міняє життя дитини, але не повинно позбавляти її різноманіття, радості, гри. У першокласника повинно залишатися досить часу для ігрових занять.

Загальні поради батькам першокласників

  1. Вранці піднімайте дитину спокійно, з посмішкою та лагідним словом.
  2. Не згадуйте вчорашні прорахунки, особливо мізерні, не вживайте образливих слів.
  3. Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у цьому немає.
  4. Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить, порадьтеся з учителем, психологом.
  5. Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень: "Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
  6. Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко після важкого робочого дня).
  7. Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не витратите багато часу.
  8. Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама розкаже.
  9. Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
  10. Вислухавши, не поспішайте сваритися. Говоріть з дитиною спокійно.
  11. При спілкуванні з дитиною не вживайте виразу: "Якщо ти будеш добре вчитись, то ..." Часом умови ставляться важкі - й тоді ви опиняєтеся у незручному становищі.
  12. Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини для спілкування з дитиною. В цей час найважливішими повинні бути справи дитини, її біль, її радощі.
  13. У сім'ї повинна бути єдина тактика спілкування всіх дорослих з дитиною. Всі суперечки щодо виховання дитини вирішуйте без неї. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.
  14. Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.

Поради батькам щодо підтримки дитини в період адаптації до школи

Безумовно, найкращим профілактичним засобом збереження психічного здоров'я в період адаптації до школи є добре ставлення батьків до дітей, розуміння їхнього внутрішнього світу, проблем, переживань. Відомо, що не існує готових рецептів та моделей виховання, які можна просто взяти і без змін "прикласти" до своєї дитини.

Але не дивлячись на це, можна дати деякі рекомендації з полегшення процесу адаптації дітей до школи.

  • Повірте в унікальність та неповторність власної дитини, в те що Ваша дитина – єдина у своєму роді, несхожа на жодну сусідську дитину і не є точною копією Вас самих. Тому не варто вимагати від дитини реалізації заданої Вами життєвої програми і досягнення поставленої Вами мети. Надайте право їй прожити життя самій.
  • Дозвольте дитині бути самою собою, з своїми недоліками, слабкостями та достоїнствами. Приймайте її такою, якою вона є. Спирайтесь на сильні сторони дитини.
  • Не соромтесь демонструвати дитині свою любов, дайте їй зрозуміти, що будете її любити за будь-яких обставин.
  • Не бійтесь "залюбити" свою дитину, беріть її на коліна, дивіться їй в очі, обіймайте та цілуйте коли, вона того бажає.
  • В якості виховного впливу використовуйте частіше ласку та заохочення, ніж покарання та осудження.
  • Намагайтесь, щоб Ваша любов не перетворилась на вседозволеність та бездоглядність. Встановіть чіткі межі та заборони (бажано, щоб їх було небагато – лише самі основні на Ваш погляд) і дозвольте дитині вільно діяти в цих межах. Суворо дотримуйтесь встановлених заборон і дозволів.
  • Не поспішайте звертатись до покарань. Намагайтесь впливати на дитину проханнями – це самий ефективний спосіб давати їй інструкції. У випадку непокори, батькам необхідно переконатись, що прохання відповідає віку і можливостям дитини. Лише в цьому випадку можливо використовувати прямі інструкції, накази, що достатньо ефективно, якщо дитина звикла реагувати на ввічливі прохання батьків. І лише тоді, коли дитина демонструє відкриту непокору, батьки можуть думати про покарання. Немає потреби нагадувати, що покарання повинно відповідати вчинку, дитина має розуміти за що її покарали. Батьки самі вибирають міру покарання, але важливо зазначити, що фізичне покарання – тяжка за своїми наслідками каральна міра.

Пам'ятайте:

  • Покарання – це моральний замах на здоров'я: фізичне і психічне.
  • Покарання не повинно бути за рахунок любові. Не залишайте дитину без заслуженої похвали і нагороди. Ніколи не відбирайте подарованого вами чи кимось іншим.
  • Краще не карати, ніж карати із запізненням. Запізнілі покарання нагадують дитині про минуле, не дають змоги стати іншою.
  • Покараний – значить вибачений. Інцидент вичерпано – сторінка перегорнута. Наче нічого й не трапилось. Про старі гріхи ні слова. Не заважайте починати життя спочатку!
  • Хоч би що там трапилось, хоч би якою була провина, покарання не повинно сприйматися дитиною як перевага вашої сили над її слабкістю, як приниження.
  • Дитина не повинна боятися покарання. Найвразливіше для неї — ваше засмучення.
  • Не забувайте, що ключ до серця дитини лежить через гру. Саме в процесі гри Ви зможете передати їй необхідні навички, знання, поняття про життєві правила та цінності, навчите краще розуміти один одного.
  • Частіше розмовляйте з дитиною, пояснюйте їй незрозумілі явища, ситуації, суть заборон та обмежень. Допоможіть дитині навчитись вербально висловлювати свої бажання, почуття та переживання, інтерпретувати свою поведінку та поведінку інших людей.

 

 

 

 

Що робити з некерованими дітьми

Автор: Марина Комісарова, психолог

Дуже часто в дитячо-батьківських спільнотах з’являються запитання, що робити з некерованими і абсолютно неслухняними дітьми. На них не діє взагалі нічого. Багато батьків стикаються з підлітковою некерованістю, з неможливістю вплинути на дитину 13-17 років. Вона нічого не слухає. Ну і нарешті, є абсолютно некеровані (з боку соціуму) дорослі. Їх, як правило, відносять до злочинців, і це теж цікава проблема.

Усі три проблеми, з точки зору психофізіології, пов’язані. Усе це різні ступені одного й того самого. Просто важкі діти не завжди стають важкими підлітками, і ще рідше перетворюються на правопорушників. Більшість щасливо минають такий період у дитинстві або в пубертаті, а в дорослому віці стають розумними людьми і добрими громадянами. Однак не всі. Іноді трапляються люди, які в дитинстві або навіть у підлітковому віці були цілком слухняними, а потім перетворилися на некерованих. Це буває рідко, але все ж буває.

Що це таке?

У першу чергу — це надто високий поріг фрустрації. Батькам важких дітей краще зрозуміти цю тему, щоб не боротися з неслухняністю різними дикими і шкідливими (тобто такими, що загострюють проблему) способами на кшталт ременя. Тим паче нерозумно карати підлітків (позбавляючи прогулянок і відбираючи гаджети).

Для звичайної дитини у важкий період це всього лише образливо і створює розлад з батьками та бажання більше від них приховувати та раніше втекти з дому.

А для справді важкої дитини це ще більше підвищує поріг фрустрації, загартовує, заводить і робить батьків мішенню для боротьби.

Тема порога фрустрації для нефахівців — важка. Спробую пояснити максимально спрощено. Діти народжуються різними, кожен зі своєю своєрідною нервовою організацією. Ще більш різними діти стають, коли до нервової організації додається унікальний досвід розвитку.

Колись прекрасний вчений Лев Гумільов досліджував проблему пасіонарності (а пасіонарність у багатьох випадках — це саме ось така повна некерованість і неслухняність) і дійшов висновку, що пасіонарність, можливо, залежить від особливих спалахів на Сонці. Серед соціальних Гумільов виділив такий фактор, як схрещення етносів — не стільки різних генів, скільки кардинально різних культур.

Сучасні дослідження схиляються до тієї ж точки зору. У появі такої нервової організації беруть участь і мутації, і генні особливості, і особливе соціальне середовище, в якому є розлом між моральними смислами.

Саму по собі пасіонарність Гумільов вважав дуже важливим і потрібним для людства явищем, проте зазначав, що неправильно спрямована і використана, вона може перетворитися на біду. Виражений пасіонарій не зупиняється ні перед якими перешкодами, будь-яка перешкода лише сильніше стимулює його на активність і на прагнення до мети. Навіть якщо мета — блага, така людина може виявитися небезпечною (тим паче що благо – відносне). А якщо мета — не загальне благо? Страшно уявити, на що здатний такий монстр, одержимий ідеєю переробити світ за своїм планом. Та й нащо уявляти? Можна почитати історію.

Також Гумільов виділяв як окремі типи субпасіонаріїв (людей, енергія яких спрямована на саморуйнування, самознищення) і гармонійних (людей, які живуть нормально, спокійно і добре вписуються в соціальні рамки). Усе це досить умовно. Може бути гармонійна людина з рисами пасіонарія або, навпаки, субпасіонарія, причому іноді в різні періоди життя.

З точки зору психофізіології, субпасіонаріїв можна віднести до людей з дуже низьким порогом фрустрації, гармонійних людей — до тих, у кого поріг фрустрації нормальний, а от пасіонарії — це люди з дуже високим, іноді ненормально високим порогом фрустрації.

Поняття фрустрації багато хто тлумачить неправильно, навіть деякі психологи.

Фрустрація — це не агресія, яка виникає при зіткненні потреби людини з перешкодою. Ні. Агресія — це лише одна з форм реакції на фрустрацію, причому Курт Левін вважав фрустрацію, супроводжувану агресією, неповною. Тому що агресія — це додаткова енергія, яка виділяється у спробі все-таки подолати перешкоду. Ви натрапили на перешкоду і розлютившись спробували її зламати. У вас неповна фрустрація, оскільки ви все ще намагаєтеся продовжувати рух до мети, нехай і таким деструктивним шляхом.

Справжня фрустрація — це коли людина припиняє рух, зіткнувшись з перешкодою, здається, не може направити ту саму енергію ні на що конструктивне. Вона просто її притамовує, гасить або направляє агресію всередину себе.

Звичайна людина, сильна потреба якої зіткнулася з перешкодою, спочатку намагається цю перешкоду подолати, потім шукає обхідні шляхи і, збагнувши, що перешкода нездоланна, частину потреби фруструє (гасить), а частину намагається кудись перенаправити (не фруструє). Це — соціально адекватна істота. В ідеалі мала частина має гаситися, а велика — перенаправлятися. Це добре адаптована і стресостійка особистість.

Яскраво виражений пасіонарій — це людина, потреба якої взагалі не знає перешкод. Вона ніколи не відмовиться від своєї мети. Вона або помре, або проб’є перешкоду головою (і так, більшість якраз помирають, звісно). У крайньому випадку вона придумає спосіб обійти цю стіну, але не манівцями, і не стане довго вичікувати, адже кипить пристрастю. Пасіонарність — це сильна пристрасність (пассіо = пристрасть).

Ви розумієте, що таке поріг фрустрації? Це такий умовний поріг, який залежить від якостей психіки і особистості, досягши якого людина вважає, що перешкода надто велика і витрачати свою енергію далі безглуздо.

Нормальна людина бачить об’єктивні «не можна», «неможливо», «надто дорого буде коштувати» і відступає. Пасіонарій починає рватися вперед з подвійною силою. Так, справжнього пасіонарія перешкоди тільки заводять. Якщо поріг фрустрації людини дуже і дуже високий, немає такої перешкоди, яку б вона сприйняла для себе як непрохідну.

З точки зору психофізіології — це патологія, оскільки такі люди досить погано адаптовані для життя в середовищі і, тим паче, соціумі, вони часто гинуть. Однак, якщо не брати крайнощі, тобто не розглядати вкрай високий поріг фрустрації, а розглядати просто підвищений, то ми бачимо дуже цілеспрямовану людину, можливо героя, а можливо й злочинця, але особистість досить сильну (поки її не зламали фізично або не вбили).

Надто низький поріг фрустрації — така ж патологія. Така людина від будь-яких труднощів пасує. Вона готова будь-яке зовнішнє правило прийняти як закон і не намагатиметься його обійти, а зустрівши на шляху опір, одразу поступиться. Норма — завжди посередині, але своєрідність людей полягає в тому, що деякі нормальні люди мають знижений поріг фрустрації, деякі підвищений, і всім їм потрібно (і можна) вчитися щасливо жити.

І ось тепер уявіть собі маленьку дитину. Вашу важку і зовсім некеровану.

Вона фізіологічно зроблена інакше, ніж її однолітки, з якими ви її порівнюєте. Який сенс її лупцювати? Якщо це від безпорадності і злості — добре (попийте краще заспокійливе), але якщо це свідомий метод виховання, то ви — дурні, а не батьки.

Більшість некерованих дітей, минувши кризу 3-річного віку (після 4 років приблизно), стають цілком керованими. Але (!) якщо батьки ще не зіпсували з ними стосунки, поки лупцювали їх і мучили під час трирічної кризи. За цей час можна стати ворогом дитини, особливо якщо у вас справжній пасіонарій.

Чим відрізняється некерована дитина від слухняної і тихої?

Слухняна дитина більш чутлива, емоційно чуйна, вразлива, тривожна, тому її поріг фрустрації набагато нижчий. Мама просто подивилася сумно, похитала головою, і бажання дитини лізти ось на ту високу полицю зникло.

Зовнішнє «не можна» стало достатньою перешкодою, адже її поріг фрустрації дуже низький, достатньо практично будь-якої перепони, щоб дитина відступила.

Ви бачите, що надто слухняна дитина — це теж не дуже добре, правильно? Будь-яке зовнішнє «ні» одразу стає її внутрішнім законом, вона піддається навіюванню, вона повністю керована. Усе добре в міру.

А що таке дуже неслухняна дитина? О, вона вас взагалі не чує. Для неї ваше репетування — просто шум, як звук моря. Її збудження від бажання (нервове, фізіологічне, психіка у неї так влаштована) настільки сильне, що ви можете хоч вбитися, але вона лізтиме туди, куди задумала. Якщо поріг фрустрації дуже високий, ви можете бити її смертним боєм, вона буде плакати, але все одно лізти. Ніякі страждання її не зупинять, бо страх — ніщо в порівнянні з її потребою. Ще раз повторюю, швидше за все (9 з 10), вона переросте цей період, стане адекватною, але поки вона така. Просто прийміть цей факт, для початку.

Ви даремно вважаєте, що слухняна дитина більш розумна і хороша — її потреба просто не має такої енергетичної сили. Вона не така пристрасна.

Її потреба слабкіше, вона легко знімається забороною. А ваша жахлива дитина має бажання сильні й могутні. Вона — тайфун. Ось така вам дісталася.

Що роблять батьки, коли б’ють і карають таких дітей? Вони можуть перетворювати їх з можливих героїв на можливих злочинців. Так, не будемо боятися гучних слів, це приблизно так і буває. Не завжди, на щастя, але нерідко.

Чим відрізняється герой від злочинця? Перший хоче робити щось на благо суспільства, другий — антисоціальний і хоче грабувати інших. Другого можна вважати психопатом, і з пасіонаріїв, яких били в дитинстві, часто виходять психопати. Самі уявіть, їх потреба має неймовірну енергетичну міць, впоратися з нею вони не можуть, немає психічних резервів. А з боку суспільства (яке уособлюють батьки і вчителі) весь час надходять побої і покарання. Що залишається дітям? По-перше, вчитися брехати і прикидатися (для самозахисту), по-друге, зненавидіти суспільство як головного ворога і шукати засоби боротьби і помсти. Розуміти це треба не заради виправдання злочинців, а заради зменшення їх кількості.

Відсоток справжніх пасіонаріїв дуже малий. Великі герої і справжні лиходії — рідкість.

Більшість некерованих дітей пізніше нормалізують поріг фрустрації, стануть абсолютно нормальними і законослухняними громадянами.

Але не потрібно в періоди їхніх бунтів псувати з ними стосунки і налаштовувати їх проти себе та соціуму, ускладнюючи собі життя, а їм — соціальну адаптацію.

А що можна робити, я зараз розповім.

Я зараз не можу сказати, що робити з дітьми зі справжнім розладом поведінки (які і в 8-10 років усе руйнують, поводяться агресивно і не рахуються з мінімальними правилами) і як виправляти підлітків-психопатів — це надто складна проблема (хоча цікава і багато досліджень та експериментів нині ведуться). Але я можу сказати, що можна робити з маленькими дітьми з підвищеним порогом фрустрації, ось саме тими, які не хочуть слухатися, дуже вперті, наполягають на своєму, брешуть (бо їх карають) і порушують усі заборони.

Їхню енергію фруструвати дуже складно або неможливо, їм часом простіше переламати всі кістки, ніж заборонити чогось хотіти і кудись лізти. Але їхню енергію можна ПЕРЕНАПРАВИТИ, запропонувавши одну або кілька інших цілей. І це ЄДИНИЙ спосіб. Розумієте? Заборонити, зупинити, залякати, довести — практично неможливо.

Перенаправити увагу можна. Це єдиний варіант. І краще зайняти їх увагу до того, як вони самі виберуть собі деструктивну мету, інакше відволікти буде складно.

Заздалегідь треба забивати їхню увагу. Якщо залишиться пустка, вони заповнять її самі і так, що вам це не сподобається.

Батьки повинні дуже добре зрозуміти, що головний ворог таких дітей — НУДЬГА.

Від нудьги такі діти готові не те що заборони батьківські порушувати, а у вікно вистрибнути, і це не жарт. Зрозумійте, психіка у людей різна. А несформована дитяча психіка — особливо химерна. Тривожні діти набагато краще нудьгу переносять, а ось такі діти зовсім не можуть, нудьга вбиває їх і виносить їм мозок. Вони відчувають справжню муку, найсильнішу пекельну муку, коли ви змушуєте їх просто сидіти або займатися чимось нудним, корисним, але нецікавим. Їм потрібні емоції, вони емоційні ненажери від народження. Вони підростуть і навчаться саморегуляції, а поки їм дуже складно жити в вашому нудному дорослому світі.

Ось тут досвід батька, який виявився таким уважним і розумним, що одразу зрозумів, що проблема його важкого сина (від якого відмовлялися всі няні, садочки і навіть мати погодилася відмовитися) — нудьга. Він стає дуже агресивним від нудьги (і там швидше за все генетична особливість, тому що його батько — такий самий), а в цікавій грі — дуже адекватний, кмітливий, чуйний, нормальна дитина.

Не ставте ніколи таких дітей у кут, не карайте нудьгою і сидінням на стільчику, не поводьтеся як дурні монстри. Вони і так не зносять нудьги, а ви ще більше мучите їх.

Якщо ж ви б’єте таких дітей, ви не тільки створюєте у них образ ворогів-дорослих, а й піднімаєте, загартовує їм больовий поріг, і скоро вони починають любити битися, любити навіть фізичні покарання, любити кров і побої (наносити і отримувати, так). Це складно уявити, але це так. Для пасіонаріїв це дуже характерно: в емоційному напруженні вони не відчувають і не бояться болю. А якщо больовий поріг з дитинства натренований, тим більше вони потім обожнюють бійки.

Нудьга настільки нестерпна для таких дітей, що будь-які біль і небезпека стають для них благом. А ви додатково ще й привчаєте їх до болю, робите біль для них звичним або навіть приємним. Навіщо?

Краще нехай їхній больовий поріг залишається нижчим, тоді перед болем зберігатиметься пієтет, бар’єр, і вони менше будуть ризикувати здоров’ям у своєму житті. Біль несе захисну функцію, не треба її усувати, це дуже небезпечно.

Єдиний спосіб поводитися з такими дітьми — тримати їх постійно в стані якоїсь захопленості, якихось цікавих завдань. О так, це важко, але це єдиний спосіб. Щойно вони занудьгують, вони починають порушувати ваші заборони, робити все, що не можна, рватися до небезпек і пригод. Не думайте, що їхня мета — зводити вас з розуму, але для них краще це, ніж просто сидіти в нестерпних чотирьох стінах у нескінченно розтягнутому часі. Час для такої дитини розтягнутий так, що кожні п’ять хвилин перетворюються на п’ять тижнів. Уявіть собі, що вам потрібно п’ять тижнів сидіти і дивитися в стіну. Ви захочете розбити собі голову об цю стіну, чи не так? Ось саме цього хоче і ваша дитина.

Не порівнюйте свою дитину з іншою. Інша має іншу психіку, вона переносить нудьгу краще. Вона може протягом години зосереджено розглядати книжку або іграшку (надто низький поріг фрустрації — це теж погано, повторюю, до певного віку здорові діти повинні бути непосидючими). А ваша ось така, їй нестерпно в звичайних умовах, вона потребує постійного екшену, постійної гри, постійної зміни подій, постійного навантаження: психічного і фізичного.

Ваше завдання не лише нагодувати її і вкласти спати, а й забезпечити їй адекватний рівень навантаження, вражень і стимулів. Якщо їх буде замало, вона буде нудитися і скаженіти, вити і лізти на стінки. Вона буде виносити вам мозок. Або трощити все довкола.

Тримайтеся. Якщо ви з честю переживете цей кризовий період (зазвичай криза триває рік-два), ви отримаєте адекватних, але енергійних сина або доньку, і ви ще подякуєте йому або їй, що вони саме такі. Майже всі особливості психіки (здорової) мають свої недоліки і свої переваги.

 

 

 

 

Поради психологів щодо профорієнтації  учнів

В наш час одним з найбільш поширених питань звучить так: «як стати щасливим?». Однією з відповідей може стати правильно обрана професія, яка буде приносити задоволення.
Щоб зробити правильний вибір майбутньої професії слід відповісти собі на питання:

Що я хочу?
Що я можу?
Тільки сукупність «хочу», «можу», з уявленням про те, що потрібно зробити для оволодіння професією, допоможе встати на правильну дорогу.
Однак, остерігайтеся частих помилок:
Орієнтація тільки на престижність тієї чи іншої професії. Не варто орієнтуватися на престижну професію, забуваючи про власні бажання і можливості. Це загрожує отриманням модною, але нелюбимої роботи.
Відношення до вибору професії як до незмінного Всі ми маємо право на помилку, і, отримавши професію, можемо зрозуміти, що це не те, що нам потрібно. Але це не повинно зупиняти вас у пошуку саме тієї професії, до якої лежить душа.
Тому що туди пішли друзі. Сліпо слідуючи за друзями, Ви ризикуєте вибрати невідповідну професію: адже ви забуваєте про власні «хочу» і «можу»
Перенесення ставлення до людини, представника тієї чи іншої професії, на саму професію. Якщо Вам подобається людина - представник професії, то це хороша можливість дізнатися про його діяльність з різних сторін. Однак не варто вибирати професію тільки з симпатії до людини, так як сама робота може не підходити вам.
У професії є багато сторін. Часто ми бачимо тільки позитивні сторони професії, забуваючи про «темній стороні медалі». Варто дізнатися про професію якомога більше, щоб розглянути і плюси і мінуси.
Ототожнення шкільного навчального предмета з професією або погане розрізнення цих понять. Дуже рідко професія збігається з тим предметом, який вам цікавий. Крім того, улюблені предмети рідко пов'язані тільки з однією професією, і можуть знадобитися в різних сферах діяльності.
Застарілі уявлення про характер праці у сфері матеріального виробництва. Не забувайте, що цікава, складна техніка, а так само комп'ютери зараз застосовуються у всіх сферах праці.
Невміння / небажання розбиратися у своїх особистісних якостях (схильностях, здібностях). Не знаючи своїх здібностей, ти ризикуєш вибрати невідповідну професію, яка не буде в тебе виходити, не буде приносити задоволення.
Не бійся звернутися за допомогою до профконсультанта. Тобі допоможуть, підкажуть у якому напрямку краще рухатися, проте вибір робити тобі.
Незнання / недооцінювання своїх фізичних особливостей, недоліків, істотних при виборі професії. Можуть існувати професії, протипоказані тобі за фізичними показниками. Варто викреслити їх, адже робота на межі здібностей на шкоду здоров'ю не призводить до успішності.
Незнання основних дій, операцій і їх порядку при рішенні, обмірковуванні завдання при виборі професії. Коли Ви вирішуєте задачу з математики, то виконуєте певні дії в певній послідовності. Було б розумно поступити також і при виборі професії.

 

Як працювати з учнями після вихідних

 

Примусити себе почати активно працювати після вихідних – непросте завдання навіть для дорослих, не говорячи вже про дітей. Будь-який вчитель з власного досвіду знає, що привести дітей до «тями», особливо на перших уроках по понеділках, тобто налаштувати їх на робочий лад, може бути досить складним завданням, тому що діти, зазвичай, хочуть поговорити про те, де вони були, і що вони робили під час віхідних.

Що привертає увагу мозку?

Будь-яке навчання починається з інформації, яку людина сприймає за допомогою п'яти органів чуття: зору, слуху, дотику, смаку та нюху. У людини також є й мільйони чутливих нервових закінчень на поверхні шкіри, у м'язах і навіть внутрішніх органах, але наш мозок здатний одночасно обробляти всього трохи більше 1% інформації, що примушує його вибудовувати зовнішню інформацію, в залежності від її пріоритетності.

Ученим, які займалися проблемами головного мозку, удалося за допомогою візуалізації процесів його життєдіяльності побачити, що зі всього об'єму сенсорної інформації, що поступає в мозок, пріоритетною є та, яка допомагає ссавцям вижити. І це, як правило, інформація несподівана, а не добре знайома, тому що наша увага є певним фільтром, який спочатку приймає для обробки новизну й конкретні зміни в навколишньому світі.

Запропонуйте учням у класі поділитися своїми історіями

У дітей після вихідних, особливо тривалих, кількість нової сенсорної інформації, конкуруючої за доступ до мозку, значно вище, ніж у звичайні дні. Учні якийсь час не бачили один одного та з купою новин повертаються у школу, що підігрівається інтересом швидше довідатися про те, що однокласники робили під час вихідних або свят.

Отже в перший день повернення у школу негайно занурювати учнів у рутину повсякденних уроків навряд чи доцільно. Це все одно ніяк не приверне увагу ваших дітей, а частіше за все може супроводжуватися неуважністю та поганою поведінкою. Адже, якщо ви чудово знаєте, що мозок дитини просто запрограмований бути таким, що зацікавлений у новій інформації, разом із бажанням ділитися новими враженнями, то чи не простіше використовувати ці дитячі якості для просування певних виховних завдань?

Можливо, варто спробувати знайти 5‑7 хвилин часу на початку уроку та дозволити своїм учням поділитися враженнями про проведені вихідні, тим більше після свят або канікул? Дайте їм можливість зібратись у групи та підготувати коротке веселе повідомлення для всіх, а після цього запропонуєте дітям самим визначити, чия розповідь була найцікавішою.

Цікавість допомагає привернути увагу

Після того, як ваші учні отримали можливість задовольнити свою цікавість разом з однокласниками, можна перенаправити їхню увагу на роботу в класі, починаючи з так званого «сенсорного введення», що необхідне для того, щоби подолати фільтр, про який ішлося раніше.

Дуже важливо, щоб учні почали активно засвоювати навчальну інформацію. Для цього, очевидно, слід використовувати певні методики та прийоми. Подумайте, що та як ви скажете дітям, використовуючи й інші канали сприйняття, окрім слухових, наприклад, зорові, коли демонструватимете яскраву візуальну картинку.

Нейровізуальні дослідження переконливо довели, що саме новизна або якісні зміни здатні активно привертати увагу людини. Пріоритет при цьому віддається руху, цікавим об'єктам, фотографіям, відео, тобто тому, що знаходиться в динаміці або стає несподіванкою. То чому би вчителю не зробити що-небудь незвичайне? Можливо, варто включити музику, коли діти входять у клас, показати на моніторі динамічний відеокліп, привабливу картину або відтворити цікавий оптичний ефект?

А ось зовсім маленькі, але досить ефективні підказки.

Як і що говорити. Перервана на півслові розповідь вчителя викликає зацікавлення учнів, тому певна пауза в монолозі, перше ніж сказати щось важливе, загострює увагу та підштовхує інтерес дитини, якій стає цікаво те, що ви скажете або зробите далі.

Змініть класний інтер'єр. Наприклад, помістіть у класній кімнаті фотографії випускників минулих років, запаліть пару свічок, використовуйте аромалампу, повісьте новий захоплюючий плакат до вивчення нової навчальної теми, щоби він як би «випадково» привернув увагу. Та хіба мало чого можна нафантазувати, якщо ваше першочергове завдання на сьогодні – привернути увагу дітей!

Рухайтеся. Оскільки рух має величезний пріоритет у порівнянні з іншими подразниками, активно використовуйте його для досягнення своєї мети на уроці. Наприклад, ви можете переміщатися несподіваним для учнів чином, роблячи те, що ви звичайно робите, ‑ роздавати зошити, листочки із завданнями або розміщувати інформацію на дошці у зворотному напрямі.

Методи «повороту» свідомості використовуються, щоби перевести очікуване в несподіване. Вітайте своїх учнів на вході у клас за допомогою карток, де написані загадки або слова-шифри. Наприклад, запропонуйте вашим учням відшукати свої нові місця, орієнтуючися схематичною картою або знаходячи відповідь на запропоноване завдання.

Хороші вчителі повинні бути завжди дуже чутливими до настрою та потреб своїх учнів, проявляючи відчуття емпатії.

Учитель, навіть знаючи про неврологію дитини зовсім небагато, повинен допомогти дітям у важкий час, просто, будучи більш уважним. Варто осмислити вираз «Розум у стані натягнення ніколи не зможе повернутися до свого первинного розміру», а вчитель якраз покликаний підтримувати розум учня у стані «натягнення». Використовуйте стратегії, спрямовані на привернення, перше за все, уваги учнів, стимулюйте їх природну цікавість, продумуйте, як ви цю увагу зможете ефективно підтримувати. І тоді навчальна інформація перейде у знання учнів.

Джуді Уїлліс, учитель-невролог, Гардіан

 

     

 

   

 


 


1
2
3
4
5
6
7
8